Олександр працює на Дружківському машинобудівному заводі вже 22 роки.
Прийшов на підприємство електрозварювальником, дійшов до посади начальника цеху, а нині працює як керівник планово-диспетчерського відділу на новому виробничому майданчику
«Виробництво — це складний ланцюжок, а з початком воєнних дій ми втратили багато ланок, — каже Олександр. —Нині вчимось працювати у нових реаліях, коли співробітники територіально можуть знаходитись один від одного за тисячі кілометрів і змоги вийти до цеху і проконтролювати процеси зовсім не має, бо і саме виробництво розкидане по Україні. Але ми працюємо. Кожен робить все можливе, щоб продукція заводу выходила, а гірники своєчасно отримували все необхідне обладнання».
«Це наш фронт, наше випробування!», —впевнено говорить Олександр.
Надихає мрія про скору перемогу і надія на те, що всі виробничі майданчики та всі співробітники повернуться у Дружківку.
«Моя родина багато десятиліть віддала машинобудуванню, тож своє майбутнє я і далі бачу на рідному підприємстві», — ділиться думками Олександр.
Першим, що зробить, коли повернеться до Дружківки, пройде по всіх цехах заводу, бо з кожним пов’язує своя історія.
«Це наш фронт, наше випробування!»
