Робота в ДТЕК Мережі для Вадима перша. У 20 років він прийшов ремонтувати кабельні лінії міста після коледжу. Плани на енергетику в юнака були далекоглядними ще з дитинства. Тож Вадим продовжив здобувати вищу освіту в інженерно-педагогічній академії.
У свої 24 роки Вадим вже майстер із випробувань і вимірювань кабельних ліній. І саме його бригада відновлювала електропостачання в Гостомелі, Бучі та Ірпені в перші тижні після деокупації.
«Ми застали цілковиту розруху, – згадує майстер. – Точнісінько як у фільмах про апокаліпсис: мережі долі, величезні вирви від снарядів, зруйновані будинки, друзки скла й цегли усюди, розстріляні автівки, спалені ворожі танки, худющі собаки й коти, як примари, могили на подвір’ях. Але, на жаль, це реальність, яка спіткала нашу Україну».
Від снарядів і вибухових хвиль з ладу вийшли багато підземних ліній. Тож бригаду чекав чималий шмат роботи. Мешканці, щоб якось зігрітись і поїсти без світла, палили багаття.
«Ми розуміли, яке в людей велике горе. Тоді від нас залежало, як скоро в цих містах з’явиться світло. Ми намагались зробити все, щоб люди повертались до нормального життя», – розповідає Вадим.
І бригада таки добре попрацювала. За день хлопці знаходили до семи пошкоджень і встигали випробовувати вже відремонтовані лінії. При цьому ні на мить не можна було забувати про розтяжки й міни під ногами, хоча територію попередньо й прочісували сапери. Якось місцем пошкодження кабелю, що пролягав через залізницю, став нездетонований снаряд. Він протиснувся між шпалами і зачепив лінію. Небезпечну знахідку бригада передала ЗСУ, щоб після розмінування стати до ремонту.
«Робота на Київщині додала і життєвого, і професійного досвіду. Але ліпше б не довелось більше відновлювати мережі після таких страшних подій. Дуже важко морально переживати те, через що пройшли люди в окупації», – каже майстер. Як і увесь світ, він мріє про перемогу України у цій війні. Й з нетерпінням чекає на подорож українським Кримом.
«Ми застали цілковиту розруху - точнісінько як у фільмах про апокаліпсис».
