«Здібний хлопчина, швидко вчиться», – каже майстер про 27-річного Олександра, електромонтера з експлуатації розподільних мереж, з яким пліч-о-пліч ремонтував повітряні лінії у Пущі-Водиці. Тоді, в березні, енергоінфраструктура масиву була знищена російськими військами на 95%, за словами бригади. Під час відновлення ліній Сашко показав свою вправність і заповзятість. Зрештою, хлопцям вдалось повністю замінити понівечені мережі та відновити електропостачання околиці Києва.
«Із квітня почалася наша перша вахта в умовах війни, – розповідає Олександр. – Жодної живої душі поряд, адже більшість мешканців евакуювалась. Зруйновані будівлі, вирви довкола й безкінечні сигнали повітряної тривоги. Ось таку картину ми застали».
Спочатку хлопці ремонтували магістральні мережі, зруйновані від снарядів і повалених дерев. А далі лагодили лінії, що живлять оселі. Адже світла потребували і воїни Збройних сил України, і ті поодинокі клієнти, які не змогли виїхати. Як-от літня жінка, що опікувалася тваринами. Їй не було на кого лишити домашніх улюбленців. Навіть під час війни вона не кинула їх напризволяще.
«Загалом це були дуже складні дні, що виснажували морально і фізично. Але в нас було велике бажання працювати, щоб допомогти цим людям. Світло – дуже потрібна річ. І коли з’явилася електроенергія – життя на масиві почало відновлюватися. Люди поверталися додому», – згадує Сашко. Скільки теплих слів вдячності від місцевих мешканців почула тоді бригада. І це, за словами Олександра, окриляє і дає привід пишатися своєю професією. З кожною відремонтованою мережею ця робота все більше йому до душі. І зараз, коли рашисти відступили, хлопці так само завзято продовжують опікуватися мережами Київщини – у Бобрику усували наслідки негоди, а в столиці наразі оновлюють повітряні лінії.
Олександр вірить, що перемога скоро. І вже запланував свій перший похід горами Карпат.
Зруйновані будівлі, вирви довкола й безкінечні сигнали повітряної тривоги. Ось таку картину ми застали
