Ви в Лондоні через бізнес?
Не тільки. Важливо, щоб на Заході не втрачали увагу до України. Комунікуємо із західними компаніями, урядовцями. Розповідаємо, що відбувається, допомагаємо з доставкою гуманітарної допомоги.
29 червня в парламенті Великої Британії було презентовано доповідь про роль України в енергетичній безпеці Європи. Ми брали участь у створенні цієї аналітичної доповіді. Цей документ показує, наскільки сильно Європа енергетично залежить від Росії, а також те, як Україна може бути частиною розвʼязання цієї проблеми.
Ми маємо величезний потенціал розвитку зеленої генерації і водню, атомної енергії, видобутку газу. Україна має стати експортером енергоресурсів в ЄС. Це один з фундаментів післявоєнного відновлення країни.
Ми вже експортуємо електроенергію. Я впевнений, що за два роки Україна розпочне експорт газу, враховуючи істотне падіння споживання. Для цього має бути створено ринкові умови, які забезпечать інвестиції.
Післявоєнне відновлення енергетики потребуватиме величезних коштів. Де їх брати?
В першу чергу я сподіваюсь, що фонд UNITED 24 буде наповнюватися грошима донорів. Також треба дивитись на можливість залучення приватного капіталу. Якщо побудувати правильну роль України в Європі, то цей капітал прийде.
Що вимагається від України? Створити максимально сприятливі умови для приватного бізнесу, спростити всі дозвільні процедури, сформувати зрозуміле регуляторне поле, а також збільшувати трансграничні потужності для експорту енергії в ЄС.
Для цих проєктів в Україні не буде потрібна жодна бюджетна підтримка, жодного зеленого тарифу. Інвестори будуватимуть зелену генерацію в Україні для її експорту в ЄС.
З іншого боку, приватному інвестору знадобляться політичні гарантії на випадок, якщо через кілька років Росія вирішить знов напасти на Україну. Треба, щоб приватні інвестиції в Україну були від цього захищені. Ці гарантії можуть надати європейські й американські кредитні агенції та інституції.
Що кажуть західні компанії, міжнародні фінансові організації? Вони готові брати в цьому участь?
Мої розмови з МФО, з виробниками обладнання, генеруючими компаніями оптимістичні. Готовність є, але поки що на словах. У таких великих програмах потрібне лідерство. В першу чергу з боку нашої держави.
У нас має зʼявитися план, big idea, де ми бачимо нашу енергетику. Принципово, щоб вона була чистою, технологічною, орієнтованою на Європу. Ми маємо розробляти свою енергетичну стратегію з урахуванням потреб ЄС. На мою думку, залучення приватних інвестицій – це найбільш сприятлива ідея. За неї не платитиме споживач, не треба буде підвищувати тарифи, не потрібно брати кошти з держбюджету.
У цих проєктах ДТЕК братиме участь одним з перших. Ми в цьому дуже зацікавлені.
Яких збитків вашій компанії завдали воєнні дії?
Ми організували робочу групу, зробили спеціальну платформу і базу даних, де фіксуємо аж до інвентарного номера кожний знищений, пошкоджений чи захоплений об’єкт.
Доказової бази у нас буде більш ніж достатньо для майбутніх судів. Загальну цифру збитків на сьогодні ще не підраховано. Це постійний процес, і до кінця війни важко провести межу. Можу з упевненістю сказати, що це будуть десятки мільярдів доларів.
Коли ви плануєте подати позов до Росії про компенсацію цих збитків і в якому форматі?
Акціонер компанії Рінат Ахметов уже подав позов до ЄСПЛ щодо втрат по всіх компаніях SCM. Це перший крок. Ми вважаємо, що цей позов буде прийнято ЄСПЛ і розглянуто в прискореному порядку. Ми продовжуємо формувати доказову базу. Тому конкретні цифри у цьому позові поки що не сформульовано.
Щодо подальших позовів. Ми активно співпрацюємо з керівництвом України. Наразі опрацьовується законодавча база, щоб можна було запустити ці процеси. Наша мета не судитись, щоб судитись. Ми хочемо виграти суд, отримати кошти і інвестувати їх у відновлення підприємств та інфраструктури України. Для цього потрібна зміна законодавства в Україні і в західних країнах, де були арештовані російські активи. Восени розпочнуться більш активні юридичні дії.
Які втрати генерації та видобутку?
Серед великих втрат «ДТЕК Енерго» – це Луганська електростанція, яку було захоплено в перші дні війни. Запорізька ТЕС перебуває на окупованій територій. Її зупинено. Поки що ми не фіксуємо втручання в її роботу. Там є наш черговий персонал.
Під загрозою перебувають Криворізька і Курахівська станції. Їх постійно обстрілюють, але поки що вони в робочому стані.
Виробництво електроенергії на наших ТЕС впало на 30% через зниження попиту. Видобуток вугілля намагаємося зберегти на минулорічному рівні. У «ДТЕК Нафтогаз» великих втрат немає. Ми робимо все можливе для того, щоб зберегти видобуток на минулорічному рівні – 2 млрд кубометрів.
В якому стані ваша зелена генерація?
Всі наші вітрові станції зупинено і законсервовано. Наші співробітники періодично роблять обхід цих об’єктів, щоб не було мародерства. Сонячні електростанції працюють. Через закриття вітрових електростанцій виробництво зеленої енергії впало на 70%.
Ми зараз розглядаємо можливість відновити будівництво одного з наших об’єктів ВДЕ. Це буде потужним сигналом потенційним інвесторам, що ДТЕК вірить в Україну, готовий інвестувати і навіть в умовах гарячої фази війни ми продовжуємо реалізовувати наші масштабні проєкти.
Мережі?
Найбільші ушкодження «ДТЕК Мережі» в областях активних бойових дій – Донецькій та Київській. Після звільнення Київської області ми за 45 днів повністю відновили подання електроенергії, витратили більше 300 млн грн.
Проте все, що було зроблено, – це тимчасові рішення, щоб у людей було світло. Аби відновити мережі хоча б на довоєнному рівні, знадобиться набагато більше часу і мільярди гривень інвестицій.
У Донецькій області тривають руйнування через активні бойові дії. Ми щодня відновлюємо мережі, а росіяни їх знову нищать. Важко підрахувати збитки, доки не зупиняться бойові дії. За весь час війни ми відновили електропостачання для майже 3 млн жителів домогосподарств України.
На скільки впали доходи компанії?
Доходи за продаж електроенергії з теплових електростанцій впали на 20%. За зелену генерацію ми отримуємо 15% від зеленого тарифу. До того ж перед нам величезні борги з боку «Укренерго» за зеленим тарифом і балансуючим ринком, які обчислюються мільярдами гривень.
У нас великі проблеми з ліквідністю. Шість місяців компанія живе на запасах, які були до цього. Як фінансових, так і матеріальних. Щоб далі рухатись, інвестувати, треба розвʼязувати цю проблему за участі держави.
Чи загрожує ця ситуація дефолтом для компанії?
Кредитори розуміють ситуацію. Якщо у нас є можливість, ми платимо суворо за графіком. Якщо такої можливості немає, ми домовляємось із кредиторами, не допускаючи дефолтів.
Сьогодні ситуація з кредиторами стабільна. Не треба очікувати дефолту. Сподіваюся, мій сьогоднішній оптимізм не зміниться за кілька місяців – ситуація постійно змінюється.
Ви зараз накопичуєте свій газ у сховища, а не продаєте. Чому?
Проблема реалізації нашого газу повʼязана з різким падінням споживання промисловими споживачами у Донецькій і Дніпропетровській області.
Чому не продати його «Нафтогазу», якому він потрібен для проходження зими?
Має бути бажання не тільки продавця, але і покупця. У покупця поки немає можливості чи бажання купити наші об’єми.
Мені повідомили, що Україна розпочинає імпорт великих об’ємів газу. Для мене незрозуміла логіка, коли держава розпочинає імпортувати, замість того, щоб пріоритетно викуповувати вже видобутий українськими компаніями газ за гривні.
З грошей, витрачених на купівлю внутрішнього газу 30% у вигляді ренти повернеться в бюджет, ще 10% у вигляді інших податків. Цей газ потрібен країні, а внутрішнім виробникам потрібні кошти для інвестицій.
Ми пропонуємо купити його за ринковими цінами, які все одно будуть нижче імпортного газу.
Чи готові ви інвестувати у видобуток під час війни?
Ми готові бурити, інвестувати, але нам потрібні сигнали. Буріння свердловини – це 6-12 місяців. Ми маємо розуміти, що хоча б на найближчі 6 місяців «Нафтогаз» викупить наш газ. Ми показали уряду, куди ми витратимо ці гроші. Поки чекаємо на рішення.
Мають бути державні рішення, які дозволять нам вийти з режиму виживання у режим інвестування. Ми всі пережили шок перших місяців війни, але сьогодні ми маємо дати поштовх українським компаніям робити інвестиції, розвиватись, платити податки, зарплату.
Нам потрібно відновлювати економіку, без цього перемоги не буде. Всі ж розуміють тактику загарбників – по воєнному не вийшло, хочуть задушити економічно.
Експорт електроенергії може покращити ситуацію з ліквідністю?
30 червня розпочався експорт потужністю 100 МВт. Це крапля у морі. Позиція європейців, м’яко кажучи, дивна. «Укренерго» багато зробило, щоб синхронізуватись і почати експорт, але ж не такими темпами.
За весь час синхронної роботи у нас не було жодних серйозних аномалій. Мені здається, що європейці мають бути більш активні. Я проводив багато зустрічей з нашими партнерам у Вашингтоні, Відні, Лондоні по цій темі.
У нас впало споживання, є профіцит потужності, а Європі потрібна електроенергія. В Україні електроенергія коштує €75 за МВт-год, а в Угорщині – більше €200 за МВт-год. Дайте нам можливість заробляти для енергосистеми на цій різниці.
При чому, ця різниця йде державі. Для прикладу: на першому аукціоні по експорту в Румунію, 86% цінового спреду пішло на оплату перетину, тобто державній компанії «Укренерго». Така висока плата за перетин – це наслідок конкуренції. Те про що ми постійно говорили: не треба намагатись регуляторно вилучати якісь надприбутки, а зробіть максимально конкурентне середовище і держкомпанія буде знімати вершки.
Чому Європа затягує цей процес?
Європейці три місяці відкладали початок комерційного експорту, посилаючись на технічні ризики. Дійсно, ключове обмеження сьогодні – технічне. Нам поки дали 100 МВт. Якщо все буде нормально, то кожного місяця цей обʼєм буде збільшуватись. Хоча до війни ми експортували 650 МВт з «Бурштинського острова». Сьогодні, ми вважаємо, що мінімум 800 МВт можна експортувати без встановлення додаткового обладнання і без ризиків для стабільності системи.
Ми активно обговорюємо ідею будівництва промислової системи накопичення енергії на 20 МВт, яка може забезпечити додаткову стабільність системи. Якщо «Укренерго» підтвердить, що установка такої системи, наприклад на Бурштинській ТЕС допоможе розширити перетин, то ми зможемо завершити цей проект в першому кварталі 2023 року.
Загалом, працюючі лінії дозволяють експортувати 1600 МВт. Також обговорюється відновлення лінії «Хмельницька АЕС – Жешув», яка додасть ще 1000 МВт. Сподіваюсь, «Укренерго» разом з польським системним оператором (PSE) зможуть відновити роботу цієї лінії до кінця цього року.
Скільки ДТЕК планує заробляти на експорті, і чию електроенергію буде постачати?
Група ДТЕК наразі представлена на аукціонах по купівлі перетину компанією «ДТЕК Західенерго», вона постачає електроенергію власного виробництва. У 2022 році рентабельність ТЕС знаходиться на рівні мінус 20%, тому поки ні про які прибутки в не йдеться.
Далі плануємо також експортувати мікс електроенергії з атомних станції, ТЕС та відновлювальної генерації, яку компанія Д.Трейдінг буде закуповувати на біржових аукціонах.
Україна може обійтись власним вугілля цієї зими? ДТЕК планує його імпортувати?
Якщо не буде руйнувань, якщо будемо працювати як зараз, то ДТЕК не буде імпортувати вугілля. Ми повністю забезпечимо себе і ще допоможемо «Центренерго».
З того що я зараз бачу, до зими має бути накопичено близько 2,5 млн тонн. Сьогодні на складах 1,6 млн тонн. При ритмічній роботі наших шахт, імпорт вугілля якщо і буде потрібен, то в невеликих об’ємах.
Скільки Україні треба імпортувати газу, щоб пройти опалювальний період?
Мінімум 3 млрд кубометрів нам буде потрібно. Уряд хоче імпортувати біля 5 млрд кубометрів, щоб довести запаси до 19 млрд кубометрів.
З одного боку, якщо ми втратимо вугільні шахти на сході країни, то електростанції прийдеться переводити на спалювання газу. Для цього треба буде додатково 2-2,5 млрд кубометрів газу.
З іншого боку, це величезні гроші. Тому, у мене поки немає однозначної відповіді.
Яка ситуація з «Кіровоградобленерго»? Ви все ще плануєте придбати цей актив?
АМКУ все ще не видав дозвіл на придбання. Сподіваюсь, на позитивне рішення. Ми надали всі необхідні документи та гарантії забезпечення конкурентних та прозорих умов діяльності.
На жаль, ми вже рік чекаємо на погодження. Коли буде це рішення, тоді далі ми будемо вирішувати питання придбання. Зараз ми володіємо тільки 24,5% «Кіровоградобленерго».
Чи може затягування бути пов’язано з власником «Кіровоградобленерго»?
Не знаю, краще запитати в АМКУ.
Чи плануєте ви купувати інші обленерго VS Energy?
Нам цікавий цей сегмент ринку і не тільки обленерго VS Energy. Але сьогодні це точно не пріоритет.
До війни ви планували будівництво вітроелектростанції в Румунії. Від цих планів довелось відмовитись?
Ні. Плани залишаються. Можливо, в кінці року ми розпочнемо пілотний проект в Румунії. Фінансові можливості треба буде рахувати, але, як правило, європейські проекти можуть фінансуватись до 70% борговим капіталом, тому акціонерний капітал ми можемо мінімізувати.
Стратегічне значення відновлювальної енергетики для компанії зберігається і навіть посилюється. Європа відмовляється від російських енергоресурсів – це значить, що потрібно інвестувати в «зелену» генерацію. Це вирішує два питання: боротьба зі зміною клімату і зменшення залежності від Росії. Ми продовжимо інвестувати в цей напрям.
В Європі збільшився попит на вугілля, розконсервовуються вугільні станції. ДТЕК також переглянув свої плани по закриттю шахт та зменшення долі вугільної генерації?
Сьогодні головне в Україні – це енергобезпека. Ми будемо видобувати вугілля і виробляти теплову електроенергію стільки, скільки це буде потрібно державі з точки зору енергетичної безпеки. Наразі це пріоритетна задача.
Але, при цьому, ми хочемо зробити максимум по будівництву потужностей, які замінять вугільну генерацію. Стратегічно, ми не відмовляємось від планів до 2040 року стати вуглецево-нейтральною компанією. Звісно, через війну ці темпи уповільнилися.
Ви плануєте інвестувати у «Львіввугілля». Це буде покупка шахт, концесія, чи оренда?
Ми ще обговорюємо це з Міненерго. Остаточне рішення не прийнято. Найближчі 1-2 місяці міністерство визначить свою позицію. Після цього будемо проговорювати всі юридичні моменти, щоб це була справедлива угода між державою і компанією.
Наші співробітники провели аналіз «Львіввугілля». Розуміємо, що нам, як інвестору, треба робити з цим активом. Ми можемо збільшити об’єм виробництва на цих шахтах в 2,5 рази протягом 2-3 років. Це вимагатиме сотні мільйонів гривень інвестицій.
Ми проповідуємо ідеологію концентрації виробництва, тобто видобувати на меншій кількості шахт більше вугілля. При цьому, ми плануємо зберегти колектив цього обʼєднання.
До війни компанія проходила процес трансформації. Зараз цей процес зупинено?
Ми проходили декілька етапів трансформації: коли виділяли нові напрямки для інвестування, коли зробили ставку на декарбонізацію. Останнім часом ми відходили від вертикально інтегрованої компанії до більшої децентралізації бізнесів. Війна внесла свої корективи, але ці зміни не фундаментальні.
В перші тижні війни у нас було управління воєнного часу з високим рівнем централізації і прийняття рішень. Поступово ми це почали змінювати. Наш горизонт планування суттєво скоротився – до 6-12 місяців по кожному з бізнесів. Зараз наш головний пріоритет – це видобувати якомога більше вугілля і виробляти скільки електроенергії, скільки потрібно державі. Утім, ми все ще хочемо будувати компанію, яка буде лідером з декарбонізації в країні.
