Ірина – лаборантка хімічного аналізу на одній із теплових електростанцій ДТЕК Енерго. На підприємстві — 18 років.
Ірина контролює якість води, що використовується для виробництва електроенергії. Теплові котли та енерготурбіни працюють 24/7 для забезпечення українців такими важливими кіловатами. Тож стежити за якістю води доводиться так само цілодобово.
Лаборантки чергують по змінам. Ірина саме готувалася до нічної зміни. Але вдень треба було купити продукти для родини, тож жінка зібралась й вийшла з дому до найближчого магазину. Несподівано почула вибух та зрозуміла, що нестерпно пече рука. Вчасну допомогу надав військовий, що виявився поруч. Далі — майже місяць в лікарні з простреленим наскрізь плечем.
Та навіть на лікарняному ліжку Ірина не полишала думку повернутися до роботи.
«Щойно загоється рана, відразу хочу у свою зміну. Там працювати нікому, бо зовсім молоді дівчата повиїжджали, рятуючи малих дітей. Мої діти та онуки в безпеці, тож я своє місто не полишу. Я розумію, що без станції життя в місті зупиниться. Тому в першу чергу після поранення, як прийшла до тями, відразу телефонувала на роботу, щоб встигли мені знайти заміну в нічну зміну. Інакше без лаборанта хлопці на енергоблоці будуть працювати «в сліпу», бо хто ж перевірить якість води?», — розповідає Ірина.
Жінка каже, що в ці тяжкі часи від розпачу тримають добрі новини про онуків та дітей. Радіє, якщо хтось з колег ділиться добрими новинами від своїх рідних, що наразі мешкають окремо.
«Взагалі хочеться підтримувати саме молодь на робочих місцях. Свого часу багатьох навчала тонкощам професії, тож коли приходять новачки, завжди радію — отже життя триває!», — каже Ірина.
Перемогу планує зустрічати з колегами, нехай навіть у нічну зміну. А після закінчення війни дуже мріє обійняти онуків, почути їхній сміх наживо, а не тільки у телефоні.
«Щойно загоється рана, відразу повернуся у свою зміну»
