Стовбурова поверхні на шахті в ДТЕК Енерго. Її завдання – опускати шахтарів під землю та піднімати їх на поверхню у спеціальному ліфті – кліті.
«Коли почалася війна, я навіть не мала думки – звільнитися і поїхати. Хоча донька вже кілька років живе та працює у Чехії і давно кличе мене до себе. Але я вважаю, що зараз я потрібніша тут, в Україні. І моя допомога країні полягає у тому, щоб продовжувати робити справу, яку я вмію робити найкраще: відправляти шахтарів до шахти, доставляти необхідні матеріали, зберігати впевненість та спокій. Тому що я вірю в здоровий глузд, вірю в перемогу і мир».
За словами Галини, з початком війни її неймовірно надихають люди у нашій країні. Як усі піднялися, згуртувалися, як усі підтримують одне одного і не бояться. Особливо вона захоплюється волонтерами: «Як сказав один знайомий із блок-поста, якщо нашим волонтерам поставити завдання дістати живого динозавра, то вони цього ж дня його доставлять (сміється – авт.).»
Як і вся Україна, Галина дуже чекає на перемогу. Каже, що насамперед після війни купить новий світлий одяг: куртку, сукню чи блузку.
«Це буде моїм символом миру, радості та оновлення!»
«МОЯ ДОПОМОГА КРАЇНІ ПОЛЯГАЄ У ТОМУ, ЩОБ ПРОДОВЖУВАТИ РОБИТИ СПРАВУ, ЯКУ Я ВМІЮ РОБИТИ НАЙКРАЩЕ»
