Журналісти видання «Українська правда» відвідали теплоелектростанцію ДТЕК, аби почути та розповісти світу історії енергетиків про те, в що відбувається на ТЕС під час обстрілів.
- «Ракета вдарила метрів за двісті. Змусила рефлекторно впасти на підлогу та прикрити голову руками. Спину посікло склом, з ноги в медпункті потім витягли уламок. Але спершу Лариса побігла рятувати обладнання»;
- «В перші секунди, чесно кажучи, я не знав, куди бігти, – продовжує він. – Все в диму, в пилу. В тому приміщенні ще був монтер, далеко від мене. Ми криками перекинулись: "Живий?" – "Живий!". Зійшлися в одну точку та почали вибиратися на вулицю»;
- «Треба робити, що вмієш. Я знаю, для чого працюю, і як це важливо для людей. В мене теж є відчуття, що я на фронті, тільки енергетичному»;
- «Уявіть: я йду пішки на зміну, бо автобус не їде, снігу по коліно, – згадує він. – Дуже холодно. Але я йду з думками про те, що в мене вдома зараз лежать у ліжку мої дітки та жінка. В хаті тепло, і дуже радісно мені, що саме я даю їм та іншим сім'ям цей затишок».
Повний матеріал читайте на сайті Українська правда
