Світлана працює техніком зі збору даних у ДТЕК Мережі з 2008 року. З початку повномасштабного вторгнення Росії залишилася вдома, а в квітні вийшла на роботу.
«Багато людей виїхало в західні області України або за кордон, чимало залишилось в рідних домівках. Але їх всіх хвилюють фактичні покази лічильника, щоб нарахування були коректними. І це мій обов`язок допомогти українцям в складний для всіх час», – зазначає Світлана.
Коли лунають сирени вона ховається у під`їздах багатоквартирних домівок. Вірить: ЗСУ надійно захищає регіон, тому вважає, що своєю присутністю заспокоює жителів і показує – навіть під час війни життя продовжується.
Після перемоги Світлана мріє подержати на руках онука, що народився у Польщі. Пояснює: «Він з`явився на світ ще до пандемії COVID-19, тому я бачила його тільки через інтернет. Тож з нетерпінням чекаю на закінчення бойових дій, щоб обійняти крихітку».
«Це мій обов`язок – допомогти українцям в складний для всіх час»
