На підприємствах ДТЕК побував кореспондент ВВС News Paul Adams, який прагнув з’ясувати як тримають енергетичний фронт українські енергетики.
Повз нас пролітають легкі сніжинки та чутно тріск електричних розрядів десь у дротах понад нашими головами, а Михайло тим часом показує нам своїми великими руками у струмозахисних рукавицях отвори, розміром з м’яч для гольфу, у пошкодженому корпусі величезного трансформатора.
«Отут, тут та ось тут», – каже він, вказуючи на місце влучання осколків від російської ракети, яка пробила товсту обшивку корпусу обладнання. Гострі металеві фрагменти ракети лежать на землі неподалік.
Ми йдемо далі та зауважуємо інші величезного розміру трансформатори, які ховаються за захисними спорудами з бетону та мішків з піском. Над нами височіють стіни довжелезного турбінного залу, який був побудований ще у радянські часи. Це майже кілометр скляних панелей, які були вибиті внаслідок вибухів 12 ракет, що влучили у цей об’єкт від середини жовтня минулого року.
Попри всі повідомлення про руйнування, які вже були оприлюднені, керівництво станції не хоче, щоб ми показували якісь зайві деталі.
Починаючи з жовтня 2022 року, коли середньодобова температура почала знижуватися, росія систематично обстрілює об’єкти української енергетичної інфраструктури у надії змусити цивільне населення до протесту проти чинної влади та зрештою капітулювати.
Протягом двох тижнів BBC спостерігало за енергетиками та монтажниками, що обслуговують мережі та їх потугами відремонтувати пошкодження та забезпечити надійне енергопостачання по всій країні. Нас попросили утриматися від оприлюднення інформації про точне розташування деяких відвіданих нами об’єктів. Ми також змінили імена деяких офіційних осіб, з якими мали зустрічі.
«Щоразу, коли обладнанню завдається шкоди, це вражає нас до глибини душі», - каже Михайло, проводячи долонею по грудях.
Деякі з цих покритих плямами іржі механізмів є старшими за людей, які їх експлуатують. Проте Михайло, керівник електростанції, сприймає їх радше як власних дітей.
«Це наше життя. Наша друга родина».
Після початку війни, Михайло відправив до Європи свою першу родину – дружину та сина-підлітка. Їх собака, грайливий золотистий ретривер, відтепер щодня супроводжує главу родини на роботу.
Нелегко замінити трансформатор, який являє собою 130 тон понівеченого металу, сплетіння дротів та обгорілих ділянок, звідки витікало та одразу спалахувало мастило.
«Знаю, скільки зусиль вартувало побудувати таку конструкцію, встановити та запустити її», – каже Михайло, ветеран галузі з 30-річним досвідом роботи. «Це не та річ, яку ви можете просто придбати у крамниці».
Те саме стосується і турбінних установок у машинній залі – гігантські, жахливо гучні механічні динозаври, які обертаються з шаленою швидкістю та шиплять парою прямо посеред електростанції. Ці механізми справляють сильне враження, проте часу захоплюватися ними немає, позаяк сигнал повітряної тривоги сьогодні зранку лунає вже втретє.
Демонструючи гідний вишкіл, більша частина персоналу електростанції прямують до укриття. Атмосфера розслаблена, адже такі перерви у роботі трапляються регулярно – лиш доки не починають ширитися новини про чергову хвилю атаки росіян на енергосистему. Вже було завдано удару по колегам з електростанції, яка розташована у Західній Україні. Люди демонструють один одному відео пожежі, що спалахнула у машинному залі, який дуже нагадує той, у якому ми наразі знаходимося.
Після цього ми чуємо звук віддаленого вибуху, який долинає до нас навіть крізь товсті бетонні стіни підземного сховища. Атмосфера у приміщенні стає все більше «наелектризованою», а співробітники читають останні новини у своїх мобільних телефонах. Ракета влучила у багатоквартирний будинок, що знаходиться поруч зі станцією.
Ми прибуваємо до місця влучання невдовзі після заходу сонця та спостерігаємо сцени хаосу та відчаю. Ракета винесла цілий під’їзд по центру дев’ятиповерхового будинку. Густий дим, крізь який пробиваються промені ліхтарів, піднімається з купи бетонних уламків. Десятки рятувальників та волонтерів самовіддано шукають тих, хто вцілів.
Кількість загиблих, яка стрімко зростатиме впродовж наступних днів, є однією з найбільших при подібних обстрілах з початку війни. Матері, батьки, діти. Цілі родини.
На електростанції наступного ранку панує пригнічений настрій. Всі переконані, що та ракета призначалася для них.
«Треба зупинити обстріли», - каже Михайло. «Потрібно закрити небо над Україною».
Поки цього не відбудеться, уся енергосистема України буде знаходитися у небезпеці. Особливо підстанції, які вже пізнали на собі всю підступність тактики москви. Ці життєво необхідні осередки, де трансформатори перетворюють струм високої напруги, який надходить з електростанцій, на побутовий стандарт споживання для бізнесу та домогосподарств, продовжують зазнавати ударів.
Кожна атака позбавляє сотні тисяч осель електроенергії, змушуючи державне підприємство Укренерго віднаходити способи перекидання потужностей альтернативними шляхами. Як виняток, вони надали нам доступ до підстанції за умови нерозкриття її місцезнаходження.
У день нашого візиту, холодний вітер дме безкраїми просторами полів, що тягнуться на сотні кілометрів, а тьмаве зимове сонце ледь пробивається крізь хмари. Розлога будівля, що складається з мережива опор, кабелів та масштабного обладнання сприймається закинутою та позбавленою ознак життя, проте вона забезпечує електроенергією близько 15 мільйонів українців.
Її атакували ракетами та дронами шість разів.
Її директор Сергій, який працює тут вже не один десяток років, проводить огляд своєї змарнілої імперії. Два зі зруйнованих трансформаторів належать до одних з найбільших у світі та важать понад 300 тон. Нутрощі одного з них, зроблені зі сталі спеціального сорту вирвані та лежать на землі, немов аркуші розтріпаної книжки.
Інформація, зібрана київським Центром досліджень енергетики (ЦДЕ) свідчить, що починаючи з жовтня 2022 року ударів зазнали близько 100 трансформаторних підстанцій різної потужності. Через їх вартість та багатомісячний термін виготовлення кожного зразка, жоден з трансформаторів ще не був замінений.
Сергій показує на вирву у стіни адміністративної будівлі – з усього його офісу вціліли лише книжкова шафа та лампочка, що гойдається під стелею. Він спостерігав за ударом із відстані 500 метрів та бачив на власні очі, як дрон-«камікадзе» пробив стіну будівлі, зруйнував диспетчерську кімнату та позбавив підстанцію керування.
«Ми знали, що це станеться рано або пізно», - каже чоловік. Відновлення пошкодженого обладнання займе не один рік.
«Вони чудово розуміють важливість цього об’єкту для України. Ось чому вони прийняли рішення його знищити».
Я припускаю, що він мусить постійно відчувати лють. Втім, Сергій – небагатослівна людина.
«Ненависть», – просто відповідає він. «Ненависть до тих, хто прийшов вбивати мій народ».
Отримуючи допомогу від західних партнерів та маючи декілька місяців досвіду за плечима, Україна істотно просунулася у питаннях обороноздатності. Більшість запущених росією дронів та більша частина ракет нині збиваються силами ППО до того, як вони досягають своїх цілей. За отриманою від ЦДЕ інформацією, менше ніж 10% з 1400 ракет та дронів, запущених по об’єктах української цивільної інфраструктури з початку жовтня 2022 року спричинили руйнування основних компонентів мереж та розподільчих пристроїв.
Проте ремонт навіть цього обладнання змушує енергетиків країни працювати з повною віддачею.
Після отримання повідомлень про обстріл південнноукраїнського міста Нікополь, посеред поля з видом на річку Дніпро ми зустрічаємо ремонтну бригаду ДТЕК, найбільшої приватної енергетичної компанії України. У повітрі відлунюють звуки розривів артилерійських снарядів, а внизу хлюпоче річка. Звідси вже рукою подати до лінії зіткнення.
Не дуже значними виглядають наслідки обстрілу на перший погляд. Лише декілька дрібних воронок на ріллі та декілька низьковольтних дротів, які впали на знаменитий родючий український чорнозем.
Однак сусіднє село Вишетарасівка знову знеструмлене. Ремонтники, деякі з яких носять бронежилети, беруться до роботи, встановлюють опори та під’єднуть дроти. На тлі виконання масштабних робіт з відновлення великого обладнання електростанцій та трансформаторів, сьогоднішня робота майже ювелірна.
«Це ж чистий тероризм», – каже Володимир, головний інженер. «Просто тероризують населення та завдають великої шкоди нашій енергетичній інфраструктурі».
Володимир з більшим завзяттям займався би модернізацією та вдосконаленням енергосистеми України. Проте він збирається ремонтувати пошкодження доти, доки росія не припинить їх руйнувати.
«Ми почуваємося трохи безнадійно, бо не можемо вплинути на ситуацію», - каже він. «Проте якщо це буде необхідно, ми будемо повертатися сюди та відновлювати електропостачання хоч і щодня. Людям потрібне світло».
У селі, половина мешканців якого через майже рік після початку війни залишили свої оселі, відключення електроенергії стали частішими, тривалішими та менш прогнозованими.
«На електриці працює насос та бойлер», – каже Богдан, який приїхав набрати воду у пляшки. «Якщо не буде електрики, люди померзнуть. А воду доведеться купувати у крамниці. Якщо маєш генератор та пальне, то виживеш. А як ні, то я навіть не уявляю, що робити пенсіонерам».
Вбраний у теплий кожух сільський голова Олександр Сивак повідомляє нам про те, що багато мешканців виїхали саме через небажання замерзнути.
«Поки ми дихаємо та маємо бодай дещицю електрики та води, ми звідси нікуди не поїдемо», - каже він.
Звуки артилерії наближаються, змушуючи Олександра опуститися на коліна. Це має сенс та продиктовано місяцями життя в умовах постійної небезпеки.
Нижче за течією річки, за межами Нікополя, який практично безперервно обстрілюється з російських позицій, що знаходяться трохи південніше, ми зустрічаємося з іншою ремонтною бригадою, яка відновлює кабельні лінії електромереж, до осені повертаючи світло громадам, які знаходяться під тимчасовою російською окупацією. Тут, посеред решток нещодавніх зіткнень – хвостовика ракети, що стирчить з бруківки, похилених надгробків на цвинтарі та десятків свіжих поховань – бригада ДТЕК змушена обережно продовжувати свою роботу.
Встановлені вздовж колишніх ліній фронту протипіхотні міни посилюють небезпеку. Трохи попереду, співробітники Державної служби з надзвичайних ситуацій повільно крокують вздовж вервечки опор, оглядаючи горбисту поверхню та шукаючи там залишки нерозірваних артилерійських боєприпасів.
«Ми почуваємося наполовину як солдати», – каже керівник бригади Федір, ще один сивий ветеран галузі та запалює цигарку.
Над його головою щосили працюють колеги у червоній люльці – вони кріплять новий високовольтний кабель до опори.
«Інколи ми рушаємо на виходи для ремонту мереж у регіоні. Потім вони починають гатити по нам, і ми змушені повертатися. Це просто перегони».
Попри всі труднощі, які ми спостерігаємо на своєму шляху Україною протягом двох тижнів, скидається на те, що інженери виграють ці перегони. Звісно, люди скаржаться на відключення світла, холод в оселях та відсутність водопостачання. Лікарні також повідомляють про збільшення надходження пацієнтів, що постраждали внаслідок наїзду транспортних засобів – адже водії не змогли розгледіти їх у темряві міських вулиць.
Але у глибокому тилу, люди пристосувалися до браку електроенергії так само, як до сигналів повітряної тривоги та періодичних звуків вибухів: гору беруть прагматизм та винахідливість.
Коли на вулицях міст вимикають світло, люди запускають мобільні генератори, які гарчать під будівлями та просто посеред тротуарів. У Києві, попри похмурий зимовий сезон, працює більшість магазинів, а ресторани забиті відвідувачами.
Варто зайти до приміщення будь-якої мережевої автозаправки, і щоразу перед вами постає одна й та сама картина: добре освітлена зала, наповнені товаром полиці, грає фонова музика а з сушарок для рук у бездоганно прибраних туалетах вириваються потоки розпеченого повітря.
Вам ніхто б не дорікнув, якби ви раптом подумали, що опинилися у якійсь іншій європейській країні. Цього й прагнули ті, хто керує енергосистемою України.
«Нашою метою протягом багатьох років було приєднання до європейських енергомереж», - каже Олександр Харченко, Директор ЦДЕ. «І ось тепер воно відбулося».
Війна росії проти об’єктів енергетики, подібно до загальновійськової кампанії, має прямо протилежний ефект до бажаного. Вона не лише не розлучає Україну з Європою, але навпаки – тільки зближує їх в межах процесу, який відбиває поступову інтеграцію країни до західного військового альянсу - НАТО.
Україна офіційно оголосила про намір інтегруватися до європейської енергосистеми у 2017 році. Зазвичай, це тривалий процес – Туреччині для цього знадобилося 11 років – проте коли минулого року владімір путін прийняв рішення про вторгнення, швидкість інтеграції неймовірно зросла. У лютому минулого року Україна вперше повністю від’єдналася від російської енергосистеми, щоб перевірити свою здатність працювати у «ізольованому режимі» протягом зимових місяців, коли потреба у електроенергії є найбільшою.
Перше з двох від’єднань було заплановане на 18 лютого та повинно було тривати лише три дні. Російська сторона попросила про його відтермінування. За фактом воно розпочалося о 01:00 ночі 24 лютого.
«Ми від’єдналися від них за чотири години до початку вторгнення, просто з цієї будівлі», – згадує Володимир Кудрицький, Голова Правління НЕК Укренерго, коли ми ведемо бесіду у головному київському офісі компанії.
«Коли почалося вторгнення, стало очевидним, що ми ніколи знову до них не підключимося».
Чи було вторгнення розраховане на такий час, щоб збігатися з моментом максимальної ізоляції України?
«Я абсолютно переконаний, що ця обставина була вирішальною при прийнятті рішення про початок війни саме 24 числа», - стверджує Харченко.
У перші дні війни цілями ворога ставали, з-поміж інших, також й об’єкти інфраструктури, проте завданих ударів виявилося недостатньо, аби занурити країну у хаос.
«Вони сподівалися, що у нас відбудеться загальнонаціональний блекаут», - каже Харченко. «Що це посіє паніку, спричинить вихід з ладу систем комунікацій, відсутність взаємодії органів влади, втечу президента та відсутність зв’язку людей зі своїми дітьми та батьками». Проте, нічого з цього не сталося.
В той час, коли у ЗМІ циркулювали чутки про наміри москви здійснити вторгнення протягом декількох тижнів, що передували 24 лютого, компанія спокійно релокувала свій головний диспетчерський пункт, з якого здійснюється керування мережами, до засекреченого місця. Друге експериментальне відключення було заплановане на червень, коли попит на електроенергію зазвичай низький. Коли б усе йшло згідно плану, Україна остаточно приєдналася б до об’єднаної енергосистеми Європи у жовтні 2023 року.
Але внаслідок зупинки промисловості та виїзду мільйонів громадян з України у якості біженців, споживання електроенергії скоротилося на 40% протягом перших трьох днів вторгнення. Укренерго звернулася до європейських партнерів за отриманням дозволу на проведення другого раунду випробувань. «Вони подивилися на нас, як на божевільних», - згадує Харченко, радник Укренерго.
Але до 16 березня все було готово. В той час, коли російські війська ще продовжували чинити воєнні злочини проти цивільного населення у найближчих передмістях Києва, Україна здійснила приєднання до об’єднаної європейської енергосистеми, з випередженням графіка на півтора роки. Протягом декількох місяців Україна навіть могла здійснювати експорт надлишків електроенергії.
Все це припинилося у жовтні 2022 року. З цього часу, українська держава змушена обходитися половиною обсягу електроенергії, яка генерувалася до 24 лютого 2022 року. Але вона не зламалася.
«Гадаю, причина та сама, з якої вони не здатні перемогти нас і на полі бою», - каже Кудрицький. «Все через те, що ми були підготовлені та рішуче налаштовані виграти цю битву».
Протягом минулого року Україна вийшла переможницею із багатьох битв.
На обширному цвинтарі, розташованому на пагорбі однієї з околиць південно-східного українського міста Дніпро, на вітру майорять сотні жовто-блакитних українських прапорів. Ряди свіжих могил чекають на поховання воїнів-героїв з фронту, що знаходиться у 150 кілометрах на схід. Кожний хрест, безіменна могила чи тріпотливий стяг є німими свідченнями величезної ціни, яку Україна платить у цій війні.
А просто над цвинтарем, у променях багряного заходу сонця, вервечки електроопор простираються аж до небокраю.
Україна стоїть.