Олександр – старший диспетчер оперативно-диспетчерського центру в ДТЕК Мережі.
Олександр майже 40 років контролює мережі з пункту диспетчерської. А з початку бойових дій – електромонтер з ремонту знівечених ворожими вибухами місцевих електромереж.
«Пів Макарова розбито – ні світла, ні газу, ні води. Звільнене, але не пристосоване до життя місто. – нарікає Олександр. - Гуртом приводимо його до ладу. З’їхалися бригади – ОВБ, високовольтних і розподільчих мереж, диспетчерська служба».
Чоловік тішиться, що позаду звуки артилерії та автоматні черги над головою, як було на початку березня. «Якось заїхали з хлопцями на підстанцію – почався обстріл. Попадали на землю, переждали вогонь та й додому. Повернулись, як затихло – згадує чоловік. – Мої помічники – водій, бригади з вахти – усі молодці! І молоді, й старшого віку працюють на відмінно».
Олександр з Макарова не виїздив, навіть, коли поряд з хатою снаряд зірвався. У диспетчерській «не сидів», лише навідувався, бо живе поряд. А лишився, бо для населення його робота важлива. «Арестович казав: робота в тилу – це також подвиг, – жартує чоловік. – Де могли, там працювали, бо за мостом стояв ворог».
Після перемоги планує сім’ю забрати з Мукачево – дружину, доньок та внучат, влітку взяти відпустку і разом відпочити. А зараз на часі відродження Київщини.
«Якось заїхали з хлопцями на підстанцію – почався обстріл. Попадали на землю, переждали вогонь та й додому. Повернулись, як затихло»
