«Привіт, сонечко!
Як ти там? На захід країни їхали знайомі, тож я зібрав вам невеличку посилку – там літні речі, як ти просила, а ще подарунки для тебе і дітей.
Я в порядку! Не голодний, ходив до мами на вечерю. А на роботі продовжую ремонтувати високовольтні лінії, які зачепило уламками від снарядів на кордоні з Херсонщиною.
Уявляєш, одного разу, я як виліз в кошику нагору, ти знаєш, метрів 25 у висоту, глянув – а на нашому полі, де техніка стоїть, стільки маленьких воронок, просто жах. Вся земля посічена, знизу цього не видно.
Перелякався, кричу хлопцям: не ходіть нікуди, стійте в одному місці. Дуже переживав, що може вибухнути. Ну нічого, обійшлося. Все зробили та швиденько поїхали.
Скучив за вами. Поцілуй від мене дітей.
Твій Д.»
«На нашому полі вся земля посічена»