Героїзм має жіноче обличчя.
Ірина працює на одній з ТЕС ДТЕК Енерго провідним фахівцем з кадрового адміністрування вже майже 30 років. Увесь цей час її робота пов’язана з персоналом, документами, військкоматом.
З початку повномасштабного вторгнення Ірина не пропустила жодного робочого дня - п’ять днів на тиждень вона на станції, єдина зі свого департаменту ні на день не оформлювала віддалений доступ до робочого місця! Бо ходила до військкомату і бронювала співробітників, аби вони й надалі забезпечували безперебійне виробництво електроенергії; було багато паперової роботи, яку зробити вдома було б просто нереально. «Професія в мене така», - каже Ірина.
В перші тижні війни Ірина працювала майже в порожньому корпусі. На питання, чи не було тоді страшно, наша колега відповідає, що намагалась про це зовсім не думати.
«Іноді, звичайно, такі емоції у мене були: коли рано темнішало та не ходив транспорт. Але я знала, що скоро стане морально легше, - коментує Ірина та додає, що весь цей час головною опорою та підтримкою були родина та колеги. - Я гадала так: якщо я на роботі - то цим підтримую інших працівників, щоб вони не відчували себе самотніми. Намагалася всіма силами підбадьорювати тих, хто був на робочих місцях.
Після війни Ірина планує піти у відпустку. «Зараз також напружена робота, ми всі працюємо заради перемоги, рухаємо станцію – це наш обов'язок. Я поки не будую далекоглядних планів, що буде після перемоги, але точно знаю, що тоді нарешті можна буде відпочити», - каже Ірина.
Ірина не пропустила жодного робочого дня - п’ять днів на тиждень вона на станції, єдина зі свого департаменту ні на день не оформлювала віддалений доступ до робочого місця
