В інтерв’ю The Globe and Mail Максим Тімченко, генеральний директор ДТЕК, розповів про те, як знайшов у собі сили керувати компанією, яка перебуває під постійними атаками, які виклики попереду та чому він вважає, що путін поводиться як відчайдушний диктатор.
російська атака у п'ятницю (10 лютого) — це чергова трагедія для групи ДПЕК, найбільшої приватної енергетичної компанії України, яка з початку війни втратила сотні співробітників. The Globe поговорив із генеральним директором компанії про майбутні виклики.
Photo ANTON SKYBA/THE GLOBE AND MAIL
Робочий день топменеджерів Групи ДТЕК починається нервово. О 9-й ранку члени кризового штабу на чолі з генеральним директором Максимом Тімченком аналізують часто похмурі події та стан справ попереднього дня: руйнування інфраструктури, відсутність електроенергії, вбиті чи поранені співробітники.
За останніми підрахунками, ДТЕК втратив на війні 136 співробітників, з них 24 зникли безвісти та четверо потрапили в полон. Троє з них загинули на ТЕС, яка зазнала нападу росіян. Один ремонтував лінію електропередачі, коли наступив на фугас. Інші були службовцями, які приєдналися до збройних сил і відправилися на передову. У п'ятницю двоє (вже троє) співробітників ДТЕК отримали поранення, коли чотири електростанції компанії були пошкоджені, що призвело до відключення електроенергії по всій країні.
Де пан Тімченко бере сили керувати компанією, яка майже у постійній облозі?
«На нас лежить величезна відповідальність, – каже він. «Ми маємо забезпечувати людей світлом і теплом. Ми – частина битви».
Декілька повідомлень про повітряну тривогу змушують провести зустріч з The Globe and Mail у бомбосховищі офісу ДТЕК, сучасної скляної будівлі у Києві. Укриття розташоване на другому рівні підземного паркінгу. Його перетворили на величезний офіс зі стільцями, диванами та столами для сотень співробітників, кав'ярнею та ящиками для зберігання речей, набитими подушками та ковдрами на випадок, якщо в результаті атаки вийде з ладу система опалення. Деякі співробітники прикрасили це місце мальовничими малюнками.
Максим Тімченко знайомий із кризою, адже ДТЕК перебуває під атакою з 2014 року. Тоді росія анексувала Крим і сепаратистські угруповання, що підтримуються росією, діяли на Донбасі на сході України — дві події, які віщували російсько-українську війну. Компанія втратила дюжину вугільних шахт та велику вугільну електростанцію через окупацію територій. Після чого інвестувала 1,2 мільярда євро у відновлювані джерела енергії, у спробі замінити недостатню генеруючу потужність. Зусилля здебільшого увінчалися успіхом.
ДТЕК продовжує втрачати активи загрозливими темпами. До війни компанія керувала 8 ТЕС. 27 лютого – через три дні після початку вторгнення – одна на Сході України була захоплена російськими окупантами. У березні одна з ТЕС ДТЕК біля Запорізької АЕС була захоплена внаслідок російської окупації (атомну станцію було закрито у вересні).
Таким чином, у ДТЕК залишилося шість ТЕС, і компанія щосили намагається забезпечити їхню роботу. Внаслідок безжальних російських атак було пошкоджено або зруйновано до 60% енергетичних об'єктів України, включаючи об'єкти, керовані НЕК «Укренерго».
Вся енергетична інфраструктура країни побудована на відкритій місцевості, що робить її максимально вразливою для ракет та безпілотників. Оскільки більшість її була побудована за радянських часів, російські інженери можуть використовувати старі карти для точного визначення військових цілей, таких як 200-тонні трансформатори.
Мільйони українців щодня проводять кілька годин без електрики. Заплановані віялові відключення електроенергії відбуваються у Києві та інших містах щодня. У цей час власники магазинів та ресторанів включають бензинові генератори, встановлені на тротуарах, створюючи гуркіт. Лікарі проводили операції із ліхтариком, а музиканти використовували свічки, щоб грати свою музику на концертах. Практично у кожного в кишені чи сумочці є ліхтарик. Поліція повідомляє, що кількість пішоходів, які загинули внаслідок дорожньо-транспортних пригод, різко зросла через те, що вуличні ліхтарі часто вимкнені.
На початку війни росія майже не атакувала енергетичної інфраструктури України.
«Схоже, путін думав, що швидко захопить Україну, то навіщо руйнувати мережу?» — каже Максим Тімченко. Але війна ескалювала, а контрнаступи української армії на півдні та сході країни увінчалися вражаючим успіхом, після чого путін вирішив атакувати енергосистему.
путін хотів деморалізувати наш народ, а також намагається знищити нашу економіку, — каже Максим Тімченко. Це поведінка зневіреного диктатора.
Перша велика атака на енергосистему відбулася 10 жовтня, через два дні після того, як новий міст, що з'єднує росію з Кримом, був майже зруйнований, можливо, внаслідок вибуху замінованої вантажівки.
Внаслідок російських атак в Україні виник дефіцит електроенергії, тому від її експорту до ЄС, який здійснювався протягом кількох місяців, довелося відмовитись.
«Саме експорт електроенергії з України допоміг Європі скоротити споживання російських енергоресурсів. І саме тому росія руйнує нашу енергосистему», — заявив тоді міністр енергетики України Герман Галущенко.
Наприкінці листопада відбулася нова хвиля атак, яка вивела з ладу майже три чверті енергетичних потужностей країни, зануривши цілі міста у темряву.
Атака із застосуванням 70 російських крилатих ракет за один день була настільки серйозною, що призвела до відключення електроенергії в сусідній Молдові, мережа якої підключена до української.
Приблизно через місяць путін знову змінив свою тактику, наказавши своїм військам вивести з ладу електростанції, а не лише систему електропередачі.
Атака 14 січня була жорстокою. Внаслідок цього було знищено 40% генеруючих потужностей найбільшої станції ДТЕК, розташованої на заході України.
Окрема атака на об'єкт ДТЕК у центральній частині країни вивела з ладу половину його генерації.
«За один день ми втратили 1000 МВт, що еквівалентно 25% наших генеруючих потужностей», — зазначає Тімченко. Він вважає, що далекобійна ракета Х-22, яка вразила того дня житловий будинок у Дніпрі й забрала життя не менше 46 жителів, зокрема шістьох дітей, призначалася для знищення ТЕС ДТЕК. Українські військові встановили зенітні та протиракетні батареї навколо станцій ДТЕК та інших генеруючих об'єктів.
У той час як бригади ДТЕК, одягнені у бронежилети, цілодобово працюють над ремонтом пошкоджених ділянок, Максим Тімченко намагається вберегти компанію від фінансових проблем. Енергетична сфера втрачає багато грошей, тоді як бізнес із видобутку нафти та природного газу, як і раніше, приносить прибуток — і був би ще більш прибутковим, якби українським виробникам газу дозволили експортувати газ під час війни.
Минулого року група компаній ДТЕК втратила близько 1,2 мільярда доларів, особливо сильно постраждав бізнес, що генерує.
"Нам справді потрібна зовнішня фінансова підтримка", — говорить Тімченко. Він стверджує, що компанія ДТЕК, яка бореться за світло не лише для мільйонів українців, а й для промисловості, уряду та військових, отримала відносно невелику допомогу від європейських постачальників обладнання. І не отримала жодної допомоги від українського уряду. За його словами, частина проблеми полягає у тому, що прайс-кепи знижують потенційний дохід.
У Мінфіні України не стали коментувати, чому допомогу надають «Укренерго», а не ДТЕК, окрім тієї очевидної причини, що компанія перебуває у приватній власності.
У грудневому інтерв'ю сайту ділових новин РБК-Україна міністр фінансів Сергій Марченко фактично заявив, що ДТЕК цілком здатний постояти за себе. «Враховуючи надприбутки компанії в попередні періоди, враховуючи зношування цього обладнання, яке було знищено, нехай і через війну, знайти кошти для його відновлення – відповідальність приватного бізнесу», — зазначив він.
Максим Тімченко знає, що ДТЕК доведеться продовжувати працювати за допомогою уряду або без нього, оскільки кожен в Україні має зробити свій внесок у те, щоб країна не впала, а у випадку з ДТЕК — ще й зберегти світло.
росії не вдасться занурити Україну в темряву. Я більш ніж впевнений, що цієї зими ніхто не замерзне,
— ствердив Максим Тімченко.
