На серпень 2022 року припало одразу дві історично визначні дати для України.
31-ша річниця Незалежності й рівно півроку самовідданої боротьби українського народу за цю Незалежність під час повномасштабної агресії з боку росії. Насправді ця боротьба точиться протягом останніх трьох десятиліть.
З кожним роком ми поступово здобували довгоочікувану Незалежність: політичну, економічну, культурну та не менш важливу – енергетичну.
Для України шлях до енергетичної незалежності був досить тривалим та тернистим. Переломним був 2015 рік, коли Україна припинила закуповувати російський газ і перейшла на контракти з країнами ЄС. А потім прийшов 2022 рік.
24 лютого українську енергосистему було переведено в автономний режим після відключення від енергосистем росії та білорусі. Як з'ясувалося через кілька годин, це роз'єднання було остаточним і безповоротним. Тієї ночі росія напала на Україну.
16 березня 2022 року Україна приєдналася до системи ENTSO-E. Синхронізація з європейською енергосистемою відбулася на 1,5 року раніше запланованої дати, що робить Україну ще одним вагомим елементом європейської безпеки. Цього разу в енергетичному секторі.
Протягом останніх шести місяців Україна перебуває у стані війні, а росія цілеспрямовано знищує об’єкти енергетичної інфраструктури. І все ж енергосистема України працює достатньо стабільно. Крім того, Україна успішно експортує електроенергію до Європи, тим самим допомагаючи їй позбутися залежності від російських енергоресурсів.
Тепер зрозуміло, що теперішня система енергетичної безпеки ЄС виявилася ненадійною. Європу систематично втягували в залежність від дешевих російських енергоносіїв. З великими сумнівами цю залежність можна кваліфікувати як систему енергетичної безпеки. Це є уроком для всіх нас.
Війна Росії проти України вже внесла істотні зміни в європейський енергетичний ландшафт. Після нашої перемоги Україна відіграватиме життєво важливу роль як постачальник чистої енергії в оновленій європейській системі енергетичної безпеки.
Після закінчення війни Україна має негайно перейти у фазу відновлення.
Тепер підтримка наших європейських партнерів буде мати величезне значення, і в ЄС уже зобов’язалися надіслати пожертви на створення «платформи «Відродження України».
Проте Україні не потрібна благодійність. Ми готові та прагнемо самостійно заробити необхідні кошти для відновлення. Майбутнє України залежить від нашої здатності до відновлення економіки. Це фундамент нового та стійкого українського енергетичного сектору. Стабільність енергетичного сектору є ключем до сталого економічного розвитку та національної безпеки.
Тож як Україні досягти цього, якими мають бути наші пріоритети та ключові стратегічні цілі?
Енергетична криза, яка ще не досягла свого максимуму, прискорить процес декарбонізації. Європа шукає альтернативу російському паливу. Акцент зроблено в першу чергу на відновлювані джерела енергії. Чим більше відновлюваних джерел, тим меншою буде залежність!
Бум інвестицій у відновлювані джерела енергії України став справжньою історією успіху.
Жодна галузь економіки України за всю історію української незалежності не залучала великих обсягів інвестицій. Це сталося не лише завдяки сприятливим фінансовим умовам, а й завдяки потенціалу України та її зусиллям, спрямованим на те, щоб зробити її помітною для міжнародних інвесторів.
Україна може похвалитися значними територіями, придатними для будівництва та розвитку сонячних та вітрових електростанцій. В Глобальній раді вітроенергетики (Global Wind Energy Council) заявили, що майже половина території України ідеально підходить для розвитку вітроенергетики.
Потрібні подальші інвестиції, а доступ до ринків ЄС і політичні гарантії гарантуватимуть фінансування. Першої стратегічної мети – частки 50% відновлюваних джерел енергії – Україна може досягти до 2030 року, для чого знадобиться 30 ГВт вітрової та сонячної енергії.
Українські енергетичні компанії докладають усіх зусиль для відновлення ділянок національної енергомережі, зруйнованих військовими діями. Тим часом процес підготовки України як експортера електроенергії до Європи триває. Відновлення та розвиток нових ліній електропередач для транскордонного експорту електроенергії є другою стратегічною метою післявоєнної України.
Майбутню інфраструктуру енергетики України важко уявити без можливостей акумуляторної системи накопичення енергії.
А також великі підземні сховища газу поблизу східного кордону Європейського Союзу слід розглядати як цілісну стратегію розвитку енергетичної інфраструктури. ДТЕК є першою і поки що єдиною українською енергетичною компанією, в якій впроваджено систему накопичення енергії
Зараз акумуляторні системи накопичення енергії вважаються вектором інвестицій в Україні, який забезпечить розвиток відновлюваної енергетики.
Відродження ядерної енергетики є третьою стратегічною метою післявоєнної України. Унікальний досвід українців в атомній енергетиці потрібно розвивати та капіталізувати.
На разі ми маємо унікальний шанс спостерігати зародження нової технології – малих модульних реакторів.
Для України це не лише частина стратегії розвитку безвуглецевих джерел енергії, а й рішення щодо заміни теплових електростанцій, зруйнованих внаслідок російського вторгнення, або тих, що вийдуть з експлуатації протягом наступних кількох років.
Ця технологія дозволяє яскраво втілити концепцію нової держави, а не відбудови України після війни. Крім того, Україна має достатній потенціал бути в авангарді розвитку цієї технології.
Немає жодних сумнівів, що повоєнна Україна – це Нова Україна, яка надихне весь світ своєю мужністю і постачатиме в Європу нову та чисту енергію.
