«Доню, привіт!
Сумую за тобою. Але добре, що ти у безпечному місці та у тебе є можливість насолодитися літніми канікулами.
Я знаю, як ти любиш наш проєкт #Лелеченьки та мої історії про птахів. У мене є одна для тебе
Нещодавно я була проїздом в одному селі, в якому ми минулої осені встановлювали «безпечну платформу» для гнізда. Це вже моя друга поїздка у це село. Але перший раз, коли я була у ньому, – тут не було ні душі, лише пошкоджені або зруйнуванні будинки, вибиті вікна, двері, зірвані дахи, прорешечені паркани…Цього разу все інакше.
Поступово люди повертають село до життя, відновлюють потрошку будинки, вікна… А на одному із парканів, який прорешечений від куль, з’явилися намальовані різнокольорові квіти. А лелеки вже підросли, їх вже добре видно у гнізді.
На вулиці нас зустріла привітно кицька. А ще дві жіночки. Вони нещодавно повернулися до своїх будинків. Вони залюбки спостерігають, як родина бузьків годує своїх маленьких лелеченят. Їхнє гніздо вціліло. Скрізь руїни, а лелече гніздо – цілісіньке. Для них лелеки - справжній оберіг. Поруч з гніздом в чагарнику укриття часів другої світової. В ньому і ховалися всією вулицею, поки не вдалося виїхати у безпечне місце. Металева конструкція врятувала пташиний дім, а птахи тепер – оберігають людей.
Цілую тебе.
Твоя мама»
На паркані, прорешеченому від куль, з’явилися намальовані різнокольорові квіти