«Привіт, мої любі!
Якось подумалось: комендантська година звалилась нам, як сніг на голову. Як і сама війна. І стала новою звичкою, під яку хоч-не-хоч треба підлаштуватися. Спочатку вона була невизначеною і могла тривати до трьох днів. А нині ясно як божий день: вдома треба бути не пізніше одинадцятої години ночі за київським часом.
Вночі дозволено ходити за перепустками, у бомбосховище, ну і тітці Галі з нашого будинку У неї теж важлива місія. Під покровом ночі вона годує тваринок. Вони ж бо не знають про комендантську годину. Звикли до нічного перекусу і рефлекси виробили.
Суперечки про тривалість комендантської години такі ж одвічні (сподіваюсь, тільки на період війни), як і про вікна у поїзді. Одним дме, іншим - нема, чим дихати. Бачив нещодавно: хтось дуже просив у Фейсбуці, щоб повернули триденний заборонений час. Воно ж коли не можна, то ще більше хочеться надвір. Як в карантин, коли бідні песики навіть без особливого бажання виходити кудись, мусили те робити. Хазяїну ж бо більше треба вигулятись. А я так скажу: нам комендантська година дуже треба, щоб тримала в тонусі і дисциплінувала. Нема чого у війну ночами швендяти.
А як ваші вечори проходять? Малеча домалювала вже картину?
Ваш татусь, цьом»
#ЛистизЕнергофронту #НаЗахистіСвітла
Комендантська година звалилась нам, як сніг на голову