Едуард — менеджер із взаємодії з місцевими органами влади в ДТЕК Енерго. Працює на одній із ТЕС понад 10 років.
До війни він дбав про соціальну допомогу та взаємодію з місцевою громадою. Але війна змусила не просто допомагати, а вже рятувати життя інших.
Треба було евакуювати жінок та дітей — місцевих мешканців з міста Маріуполь, де на той час вже точилися запеклі бої. Люди залишились без жодних засобів для існування, тож до їх спасіння долучилися енергетики та шахтарі. Едуард двічі супроводжував та організовував рух евакуаційної колони автобусів, щоб визволити людей від жахів війни.
Не полишає свій робочий пост, бо розуміє, що наразі треба згуртуватися як ніколи для спільної перемоги.
Найбільшою мотивацією вважає можливість організувати безпеку іншим, бо розуміє, що людське життя – найцінніше.
Едуард каже: «Коли закінчиться війна та виборемо перемогу, обов’язково планую зібратися разом з родиною та друзями. Мрію обійняти доньок та дружину».
«Найбільшою мотивацією вважаю можливість організувати безпеку іншим, бо розумію, що людське життя – найцінніше»
