«Привіт, сестро!
Отримала твою світлину. Справжня краса. Я радію від того, що ти вже у Обергаузені та, навіть, встигла там трохи освоїтись. Я радію, що ти гуляєш містом та знайомишся з ним. Я чула, що тут обов'язково слід піднятися на оглядовий майданчик. З висоти 117 метрів можна насолодитися дивовижним краєвидом на західний Рургебіт. Тож сподіваюсь, що наступна світлина буде саме з цього місця.
У нас, на диво, кілька днів не було повітряних тривог, і від цього було якось не по собі. За час війни я вже встигла звикнути до цих звуків, які лунають по декілька разів на добу. Ти завжди сконцентрована, бо знаєш, що вона може пролунати у будь-яку мить. А без них була якась розгубленість. Це насторожувало. Але тривоги вже повернулись. Тож не довго ми дивувались.
Пам’ятаєш, я розповідала тобі, що намагаюсь допомагати військовим. Так от, нещодавно я брала участь у благодійних тренуваннях. Всі кошти за тренування перераховувалися на бус для бригади ЗСУ. Зрештою, спільними зусиллями небайдужих людей та учасників благодійних тренувань вдалося зібрати необхідну суму. І найголовніше – бус вже у хлопців. Це неймовірне відчуття, коли ти розумієш, що вийшло якнайкраще.
Сумую за тобою дуже, але розумію, що зараз безпека – це головне. Обіймаю.
Твоя сестра»
#ЛистизЕнергофронту #НаЗахистіСвітла
За час війни вже встигла звикнути до тривог