Бути за кермом вантажного транспорту непросто на переповнених київських дорогах. Але машиніст автовишки Яків із майже 50-річним водійським стажем може дати фору будь-кому у керуванні такими велетнями. Впродовж останніх 30 років доставляє енергетиків до самих вершин високовольтних мереж.
Усього через декілька днів після початку повномасштабної війни бригада високовольтників почала усувати наслідки обстрілів російських військ на півночі Київщини. Яків пам’ятає, як рятували лінії, що йшли вздовж Верблюжої затоки, з замінованою територією поряд. Та, мабуть, найбільше страху набрались хлопці біля Гостомельського шосе.
У хвилини затишшя Яків підняв бригаду для ремонту мереж. Аж раптом Збройні сили дали команду бігти в укриття, бо із Бучі знов летів снаряд. Машиніст навіть не встиг заглушити автопідйомник, як за 300 метрів від бригади розірвалась ракета. А монтер в люльці бадьорим голосом закликав: «Працюємо далі».
Коли енергетикам не вистачало сил ні моральних, ні фізичних, друге дихання відривалось завдяки підтримці людей. Як-от це було у Вишневому. Тоді місто знеструмилось через черговий приліт ракети. Містяни постійно підходили і питали, чи вдосталь у бригади їжі і води. За словами Якова, така згуртованість надихає. Вишневе було зі світлом вже до кінця дня.
Та які б за масштабами не були руйнування – все можна відбудувати. А от з втратою колег змиритися неможливо.
«Наша робота й у мирний час небезпечна. А у воєнний – і поготів. Електромонтери, які підірвалися на міні у Мощуні, були моїми знайомими. Дуже хочеться, щоб усі повертались з роботи додому живими і здоровими», – каже машиніст.
Попри ризики, енергетики робили все для того, щоб Київщина була зі світлом за будь-яких обставин. І допомагали відтісняти ворога на своєму енергофронті.
Колись тато Якова пройшов сапером усю війну, був у полоні і отримав три нагороди за сміливість.
«Не вкладається у голові, як можна хотіти повторити ті страхіття? Але я вірю в нашу перемогу. Україна є, була і буде», – підсумовує машиніст.
Машиніст навіть не встиг заглушити автопідйомник, як за 300 метрів від бригади розірвалась ракета