Юрію майже 30 років, а його досвід роботи з енергообладнанням - вражаючий. Починав інженером на високовольтній підстанції «Північна», а зараз він диспетчер столичного центру диспетчерського управління. Загальний стаж роботи в енергетиці – вісім років, шість із яких він працює в ДТЕК Мережі.
В перший день війни Юрій заступив на чергування. Його думки були з рідними в Іванкові, які опинились в окупації без найменшої змоги виїхати. Київська область з вікон диспетчерської виглядала одним величезним заревом. Та й сама будівля здригалась від вибухових хвиль снарядів і повсякчас долинали звуки автоматних черг. Інколи загроза влучання ракет була настільки великою, що оперативна бригада й диспетчери мусили спускатись у бомбосховище. Там же завбачливо облаштували резервні робочі місця, щоб ні на мить не залишати енергосистему міста без нагляду.
«Я не так переживав за обладнання – його можна відновити і відбудувати, як за життя рідних в окупації і бригади, яка виконувала оперативні перемикання на підстанціях. В тому числі й від моїх команд залежало їхнє життя», – згадує диспетчер.
Пошкодження високовольтних ліній сталися на зміні Юрія. Тоді без світла залишилась частина правого берегу столиці. Саме від диспетчера залежало, в якій послідовності бригада заживлюватиме клієнтів на резервні потужності. Юрій із завданням впорався на відмінно. Бо всього за півтори години аварійну ситуацію вдалося усунути і повернути киянам світло.
«Диспетчер задає робочий настрій усім бригадам. Цього війна не змінила. Ми переглянули робочі графіки, деякий час жили в диспетчерській, але змогли втримати енергосистему навіть під час потужних обстрілів. Для цього я зробив усе від мене залежне», – розповідає Юрій.
Війна багато чого поставила на паузу. Тож Юрій чекає перемоги, щоб почати планувати майбутнє своєї сім’ї і відчути смак життя, як раніше, і не підлаштовуватись під обстріли рф.
«Київська область з вікон диспетчерської виглядала одним величезним заревом»
