Віктору 40 років і 18 з них він працює в енергетиці.
Останні чотири відповідає за напругу підстанцій 35 -150 кВ. Після початку воєнного вторгнення рф в Україну залишився захищати енергетичний фронт.
«Ми скоротили ремонтні програми, відкоригували планові заміни, всі сили кинули на відновлення після бойових дій», - розповідає Віктор.
Додає, що уламки від снарядів руйнують вимикачі, трансформатори, шини, ізоляцію. Лагодити це обладнання доволі складно, особливо те, що пов`язане з заливкою масла.
«Але нас так просто не візьмеш, ми ж співробітники ДТЕК», - запевняє фахівець. Зберігати бойових дух йому допомагають заняття спортом. І вдома, і на роботі він щодня підтягується на турніку.
«Мій особистий рекорд – 25 віджимань. Коли зробиш таке навантаження на організм: одразу всі панічні настрої проходить, залишається тільки позитив та віра в ЗСУ. Раджу всім колегам у будь-якій складній ситуації».
Родину він відправив у Дніпро, а сам і дні, і ночі проводить у підрозділі. «Спочатку я стіл собі переніс у бомбосховище, бо тривога триває не одну годину, а працювати потрібно. А потім зробив місце для відпочинку, бо вдома вночі більш небезпечно», - ділиться енергетик.
Мріє обійняти рідних та побачити як донька і син йдуть разом до школи у рідному місті, де не має вибухів, а тільки чутно як птахи співають пісні.
«Але нас так просто не візьмеш, ми ж співробітники ДТЕК»
