25 травня у Давосі відбулася експертна дискусія, організована Групою ДТЕК. Учасниками події на тему «Кінець російського шантажу та відродження України: нова стратегія енергетичної безпеки для Європи» стали експерти та лідери з різних країн, які прибули цими днями до Давосу для участі у Всесвітньому економічному форумі (WEF).
Серед запрошених спікерів були:
- Максим Тімченко, генеральний директор ДТЕК;
- Курт Уолкер, почесний співробітник Центру аналізу європейської політики, колишній Посол США в НАТО та Спеціальний представник США з питань України;
- Вікторія Старих-Самулієне, радник Великобританського think tank – Council of Geostrategy;
- Дискусію модерувала журналіст та телеведуча американського CNBC – Гадлі Гембл.
Ключовою темою дискусії стала необхідність перегляду європейської стратегії енергетичної безпеки з метою зменшення залежності імпорту російських енергоносіїв. Крім того, обговорювався внесок України в енергетичну диверсифікацію Європи та, відповідно, у зміцнення європейської енергетичної безпеки.
«Ми не можемо говорити про енергетику без прив'язки до політики. Енергетичний сектор завжди пов'язаний із політикою та стратегією кожної країни. Усього за кілька годин до повномасштабного вторгнення росії Україна повністю від'єдналася від енергетичних систем росії та білорусі. Декілька років тому ми відмовилися від купівлі російського газу, а 24 лютого відмовилися від російської електроенергії. Це питання нашої незалежності. ЄС досі купує та залежить від енергоресурсів росії, посилаючись на те, що це не політичне рішення, а економічна потреба. Так само як колись Північний Потік-2 називали суто комерційним проектом. Однак тепер уже ні в кого немає сумніву, що росія використовувала цю залежність на свою користь. Крім того, ЄС досі фінансує військову машину росії, купуючи її енергоресурси, а отже, у росії залишається в руках інструмент для шантажу. Тому енергетика – це не лише бізнес, це питання національної безпеки», – сказав Максим Тімченко, генеральний директор Групи ДТЕК.
Під час дискусії спікери порушили питання комерційної співпраці між Україною та ЄС. Обговорили ключові напрями розвитку енергетики та передумови її інкорпорації до енергетичної системи Європи.
«16 березня відбулася історична для України подія – у розпал війни Україна приєдналася до енергетичної мережі ЄС, що стало практичним євроінтеграційним кроком, до якого Україна готувалася кілька років. Наступні важливі дати та рішення на цьому шляху – це початок комерційного експорту електроенергії до ЄС. Це потрібно і вигідно не тільки для України, яка перебуває у стані війни та потребує фінансів, а також потрібно і для ЄС, яке може отримати додаткове джерело енергії та частково замінити російські енергоресурси», – додав Максим Тімченко.
Учасники дискусії також обговорили майбутнє української енергетики у контексті енергетичної безпеки ЄС.
«Розширення енергетичного співробітництва між ЄС та Україною, яке буде орієнтоване на розвиток відновлюваних джерел енергії, водневих технологій та систем накопичення енергії, зможе суттєво посилити енергетичну безпеку ЄС. Україна може стати лідером розвитку чистої енергетики. До того ж ця ідея може бути основою плану відновлення України після війни. І саме цього боїться путін, що Україна буде не просто успішною, а стане прикладом у розвитку нової чистої енергетики, створення «зеленої», інноваційної економіки, а також стане частиною європейської енергетичної системи безпеки», – зазначив Максим Тімченко.
Він також озвучив ключові принципи та пріоритети для відновлення української енергетики та країни загалом:
«Нова енергетика України, яку ми збудуємо після перемоги, має бути чистою та інноваційною. Сьогодні понад 55% електроенергії в Україні виробляється на АЕС, я думаю, що ця технологія буде визнана в ЄС як чиста і Україні слід розвивати цей напрямок, а також дивитися на малі модульні ядерні реактори як на наступне покоління атомної енергетики. Іншою новою технологією, яка стане ключем до створення нової енергетики України, є водень. І третій компонент, здатний розблокувати потенціал масштабування відновлюваних джерел енергії, – це системи накопичення енергії. Все це вимагає важливих політичних рішень з боку України, які мають базуватися на трьох складових: Перше – наявність спільного бачення, якою ми хочемо бачити Україну в майбутньому; Друге – побудова довірчих відносин із міжнародними партнерами, для реалізації спільних проектів; Третє – забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в повоєнній Україні, який базується на демократії, відсутності корупції та розвитку людського потенціалу».
Також під час дискусії вдалося обговорити зміну глобального порядку на енергетичних ринках світу та стратегії країн та компаній, які досі працюють із росією. Під час дискусії Максим Тімченко згадав ініціативу #Stop_bloody_energy, створену Групою ДПЕК, НЕК Укренерго та НАК Нафтогаз.
Саме в Давосі цими днями, 24–25 травня, в межах цієї ініціативи пройшла серія акцій протестів та перформансів із закликом до світових енергетичних компаній припинити співпрацювати з росією. Максим Тімченко зазначив:
«Працювати на енергоринку Росії, який є головним джерелом для фінансування її армії – це не економічний, а моральний вибір кожної людини, компанії та країни. Не можна думати, що ця війна десь далеко стосується окремих країн. Це не локальна війна, а світова, наслідки якої впливають на різні сфери по всьому світу. Так, вона вже глобальна в економічному та енергетичному розумінні. І зараз ще є час та можливість зупинити її. Зробити це можна – переставши фінансувати російського диктатора».
