«Кохана, привіт!
Заварив філіжанку ранкової кави. Вдома, на нашій кухні. Так, ми з хлопцями вже повернулися до Одеси. Півтора місяця допомагали колегам з Київської області відновлювати зруйновані електромережі.
Кажуть, що справжні чоловіки не бояться. Це неправда, бо лячно було всім, але ми мали зробити свою роботу і повернути людям світло.
Коли ми заїжджали в Бучу, Ірпінь, Гостомель… Ти знаєш, там пробирає болем та диким людським страхом. Передмістя столиці, яке ще донедавна було оазою спокою, зелених парків та квітучих клумб, стало схожим на пустир. Та все відбудуємо та відновимо!
Зв'язку не було, а були лише ми, ЗСУ та сапери.
Твій М.»
«Лячно було всім, але ми мали зробити свою роботу і повернути людям світло»