– Цікава ваша оцінка. Вплив структур і особисто Ігоря Коломойського на владу істотний сьогодні чи ні?
– Мені складно коментувати, тому що я не при владі.
– Просто як спостерігача, ви ж моніторите зараз процес.
– Як спостерігач, вважаю, що на владу ніхто не може впливати. З таким кредитом довіри, який сьогодні є у президента Зеленського. Як можна впливати на людину, у якого є більш як 70% підтримки? Я не вірю.
– Я хотів у вас запитати про акціонера вашої компанії, це Рінат Ахметов. Наскільки активно він бере участь у житті вашої компанії? Це раз. І, напевно, лобізмі якихось речей у владі. Це два.
– У житті він бере участь, на жаль, отримуючи тільки не дуже хороші новини від мене про нашу компанію. Природно, дискусії про інвестиції в Європі ми ведемо з ним. Це те, що ми зобов'язані говорити з ним, як з інвестором, як з власником цієї компанії.
Звичайно ж, він переживає з приводу того, що відбувається сьогодні на ринку. І я вам скажу, що я дуже сильно ціную ті традиції і цінності, які є в ДТЕК, і які були закладені акціонером цієї компанії.
Я досить часто кажу і ділюся своїми першими кроками в ДТЕК, коли установка акціонерів була на те, щоб зібрати команду і побудувати європейську, прозору, відкриту, професійну компанію. І десь ми, напевно, якось трохи випередили час і вирішили побудувати таку компанію, коли, можливо, і зовнішнє середовище, і Україна, і економіка України не зовсім були готові до цього.
І ми стаємо заручниками. Коли, наприклад, звітність, яку ми відкрито викладаємо про наші фінансові результати, беруть і перекручують для того, щоб в інформаційному полі займатися маніпуляціями і звинувачувати компанію в тому, що вона не робила.
Тому сьогодні, звичайно, ми в комунікаціях, я залишаюся переконаним прихильником ринку, який був упроваджений. Навіть при всіх негативах, які є, у нас з'явилася біржова торгівля, у нас з'явилися учасники ринку, ми зараз думаємо, щоб у нас з'явилися форвардні контракти, щоб ми більше і більше цивілізованих елементів в цей ринок призвели. Всі проблеми зростання цього ринку і становлення, дай бог, щоб вони зважилися.
Ми максимум будемо цю історію підтримувати своїми знаннями, своїми пропозиціями. Дай бог, щоб термін між тим, як ініціативи з'явилися, і як вони були реалізовані – скорочувався. Цей строк може скорочуватися тільки, якщо у нас буде спільне довіру з органами влади.
– Десь трохи більше року тому ми записували інтерв'ю з Ігорем Коломойським і обговорювали, зокрема, і бізнесові питання, питання управління компанією, собівартості та взаємовідносини з владою. І Ігор Валерійович, у тому числі, за іншими, бізнесами вашого акціонера – Ріната Леонідовича - наводив приклади якоїсь несправедливості, яку він убачав у формуванні ціни на руду.
І ми чули від Ігоря Валерійовича досить схожі сентенції про те, що несправедливо формуються певні речі. Зараз, чесно кажучи, як сторонньому спостерігачеві мені ситуація в енергетиці нагадує зіткнення двох фінансово-промислових груп. Вам не здається, що це досить стандартна для України практика, те, що відбувається зараз?
– Розумієте, на жаль, спостереження за тим, що відбувається, спрощене до зіткнення двох фінансово-промислових груп. Я з цим в корені не згоден. Поясню чому. "Центренерго" говорить, що собівартість виробництва електроенергії – 1,6 гривні. Середня ціна на ринку за перші шість місяців цього року – 1,24 гривні. Ось у чому тут зіткнення? Я не розумію.
Державна компанія, багато про неї зараз сказано. Напевно, десь там дружня до певних кіл. Але у них собівартість 1,6 гривень, а на ринку створюється умова, у якому ціна становить 1,24 гривень. Я вважаю, що немає зіткнення.
Далі приклад. "Зелені" інвестори. У нас 22% частка ринку. Ніхто вже не скаже, що ми монополісти. Але "зелені" інвестори сьогодні у тій ситуації опинилися, в якій вони опинилися. У чому тут зіткнення груп? І багато таких прикладів можна привести.
Я вважаю, що сьогодні не двох груп зіткнення, а зіткнення гравців ринку з непрофесіоналізмом і безвідповідальністю. Ось у цьому зіткнення у нас зараз відбувається. Люди, які, виходячи з їх позицій, повинні ефективно управляти енергетикою, виявилися непідготовленими до цього. А гравці ринку, намагаючись довести свою правоту, знову ж таки, в більшості в публічній риториці, виявилися заручниками цього непрофесіоналізму.
Якщо б була ситуація, що тільки в однієї компанії ДТЕК проблеми, а в інших все добре на ринку, то можна було б сказати, що це зіткнення бізнес-груп. І одна перемагає, друга програє. Але коли вся енергетика сьогодні в ситуації у тій, яка є, то про яке зіткненні бізнес-груп може бути мова? Зіткнення прозорих ринкових відкритих публічних правил гри з бажанням покерувати, з бажанням адміністративно управляти – ось у чому зіткнення. Але точно не зіткнення бізнес-груп.
– Ось я думаю, слухаючи вас, що ця криза, про яку ви говорите, вона може бути продиктована бажанням різних фінансово-промислових бізнес-груп взяти під свій контроль різні, скажімо так, регуляторні функції держави, різні відомства, які повинні регулювати ринки і впливають на їх життя. Що, знову ж таки, досить багаторічна в Україні практика. На вашу думку, як можна цього уникнути?
– Щоб частіше був "Роттердам+". Я у цьому слові кажу про ринкові, незалежні, незаангажовані, несхильні до адміністративного впливу правилах гри. Коли ціна визначається на комп'ютері, коли ти подивився індекси і ніхто на них не впливає, і роль регулятора мінімальна, ось тоді це працює.
Дуже важливо нам прийти до ситуації, коли регулятор буде впливати на життя ринку на 5-10%, а не на 95%, як це відбувається у нас. Коли ринки будуть саморегулюватися. Коли у нас насправді будуть ринкові правила гри. Коли не будуть розповідати про монополіста, про компанію, у якої 20%. І ніякої розмови про монополії тут не може бути, особливо у моделі нового ринку.
Я вважаю, що єдине вирішення цієї проблеми – швидше допрацьовувати всі проблеми з роботою ринку, швидше вибудовувати нові сегменти цього ринку, ринок допоміжних послуг, ринок балансуючої потужності, щоб він нормально починав працювати і так далі.
Всі ці елементи зрозумілі, це все відомо. І регулятору потрібно відійти від цієї історії. І тоді ніхто не буде стояти в черзі на вплив регулятора, міністерства і так далі. Плюс до цього я б додав якнайшвидшу приватизацію державної компанії, яка працює в цьому секторі. Всі ж прекрасно розуміють, що держава – не найкращий управлінець.
І, дай бог, створити такі умови, коли на цьому ринку буде більше західних гравців. Ось, що дуже важливо. Ми ведемо, вели рік тому переговори з однією з найбільших західних компаній про прихід сюди на ринок дистрибуції. Вони кажуть: ви знаєте, а України немає на нашій карті. І ось це функція держави. На карту найбільших компаній і інвестиційних фондів принести і поставити Україну. І якщо там з'явиться Україна, то буде абсолютно інша ситуація тут.
Тоді у нас буде більше гравців, тоді буде більше ринкових правил гри, тоді регулятор буде більше прислухатися, а не прикривати свої прорахунки та помилки, звинувачуючи гравців ринку в лобіюванні, якомусь впливі або у чому-небудь іншому. В Україні ми повинні закінчити, грубо кажучи, добивати одне одного. Інформаційними війнами, звинуваченнями, народженнями міфів і так далі.
Зрештою, мені здається, слід зупинитися і подивитися, що визначає майбутнє країни та майбутнє економіки цієї країни. А я повертаюся, знову ж таки, говорячи про економіку – майбутнє залежить від того, як Україна може вибудувати довіру з інвесторами.
– Ви згадали про "Роттердам+". НАБУ і САП продовжують розслідування по цій справі. До компанії є якісь питання? Можливо, зараз запитують якісь документи по цій справі? На якому етапі, вам взагалі відомо?
– Йде етап, компанія відповідає на всі питання, надає інформацію.
Коли держкомпанія підписує контракт за формулою "Роттердам+" тільки тому, що це найнижча ціна, коли країна підписує меморандум з МВФ, в якому чорним по білому написаний той же "Амстердам+" як ціна газу, і коли всі ринки і енергоресурси – нафта, нафтопродукти, газ – орієнтуються на імпортну альтернативу, то тут в принципі можна розвести руками. Вже стільки фактів...
Я завжди говорив: треба займатися боротьбою з корупцією. А "Роттердам+" – це найбільша незалежна, справедлива, антикорупційна формула. Тому що жодна людина, жоден чиновник на розрахунки цієї формули вплинути не може.
І це приклад того, коли народжені міфи, обман людей, використання медіаресурсів в маніпуляціях, бажання отримати якісь політичні дивіденди або побудувати свою політичну кар'єру на такому великому обмані і міфі, конвертується до того, що сьогодні це виявилося пшиком, інформаційним міхуром, тим, про що ми говорили з самого початку.
Ми у 15-му році говорили, що час покаже, де правда. І ось сьогоднішній день демонструє, де правда. Я сподіваюся, що всі, хто займається цією всією історією, з точки зору правоохоронних органів, вони прийдуть до якогось об'єктивного, справедливого висновку, і ми подивимося, чим вся ця історія закінчиться.
Матеріал РБК-Україна
