Андрію, майстру групи підстанцій оперативно-диспетчерського центру ДТЕК Мережі, 28 років. Вісім з них він працює в компанії.
Після введення воєнного стану залишився на робочому місці. А коли виникла необхідність виїхати на Київщину та допомогти відновити живлення залізничної підстанції, визвався одним з перших.
«Ми не можемо залишитися осторонь того лиха, що накоїли окупанти на Київщині. Дніпропетровщина відчуває як падають бомби по всій країні, як страждають цивільні у кожному куточку нашої Батьківщини, тож наш обов’язок допомогти людям, які чекають світло», – каже Андрій.
І додає :«Ми коли їхали, навіть не могли уявити пошкоджень, з якими нам прийшлося стикнутися на підстанції, все згоріло вщент», – зазначає майстер.
Але, за його словами, він вирішив подивитися на цю ситуацію з іншого боку: «Я отримав колосальний досвід, тому що за короткий строк ми поміняли стільки обладнання, як за пів року у звичайному режимі. А ще й «по-енергетичному» наблизили перемогу».
Андрій сподівається на якнайшвидше встановлення миру в Україні і зі своїх особистих причин, бо мріє одружитися одразу після закінчення бойових дій.
«За короткий строк ми поміняли стільки обладнання, як за пів року у звичайному режимі – по-енергетичному наблизили перемогу»
