Голова Ради директорів до акціонерів та інших стейкхолдерів за звітний період не звертався

Керівник емітента до акціонерів та інших стейкхолдерів за звітний період не звертався

Протягом 2025 року основною господарською діяльністю Компанії було надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Виробництво електроенергії підприємство не здійснювало та в найближчі роки не планує здійснювати. Реконструкції протягом 2025 року не проводилися і не заплановані. Істотним фактором, який може вплинути на діяльність емітента, є залучення інвестицій

Деривативні контракти не укладалися, правочини щодо диреквативних цінних паперів не вчинялися.

1) Завдання та політика особи щодо управління фінансовими ризиками, у тому числі політика щодо страхування кожного основного виду прогнозованої операції, для якої використовуються операції хеджування

Деривативні контракти не укладалися, правочини щодо диреквативних цінних паперів не вчинялися.

2) Схильність особи до цінових ризиків, кредитного ризику, ризику ліквідності та/або ризику грошових потоків

Деривативні контракти не укладалися, правочини щодо диреквативних цінних паперів не вчинялися.

В статуті Товариства визначено, що основною метою (цілями) діяльності Товариства, зокрема, є отримання прибутку; створення висококонкурентного бізнесу з використанням найкращих підходів та методів управління; формування ефективної команди та надійного місця роботи для працівників Товариства; збільшення ефективності роботи, спрямованої на ріст прибутковості та максимізації ринкової капіталізації Товариства; побудова системи взаємовідносин із зовнішнім середовищем (клієнтами, партнерами, конкурентами), базуючись на принципах відкритості та прозорості

Акціонери Товариства володіли правами, що визначені Статутом Товариства та Законом України "Про акціонерні товариства"

Міноритарні акціонери Товариства володіли правами, що визначені Статутом Товариства та Законом України "Про акціонерні товариства"

Відповідно до Статуту Товариства та Закону України "Про акціонерні товариства", акціонери мали можливість отримувати копію всіх або частини документів з переліку документів, з якими акціонери можуть ознайомитися під час підготовки до Загальних зборів Товариства.

Біографічні дані про кандидатів до складу органів управління, у тому числі про освіту та професійний досвід, зазначалися у бюлетені для голосування, у тому числі кумулятивного, навпроти прізвища відповідного кандидата, за наслідком отримання всіх пропозицій стосовно кандидатів до складу органів управління.

В залежності від способу проведення загальних зборів, особи, які мають право брати участь у Загальних зборах Товариства, мали можливість дистанційно голосувати, а також отримувати матеріали (через авторизовану електронну систему або електронну пошту).

У звітному періоді, річні Загальні збори Товариства відбувались дистанційно, а тому керівник, фінансовий директор, члени ради і зовнішній аудитор не могли взяти участь у загальних зборах

У звітному періоді, Загальні збори Товариства відбувались дистанційно, а тому така можливість була відсутня.

У Товаристві був відсутній детальний регламент проведення Загальних зборів Товариства. При проведенні Загальних зборів Товариства, Товариство керується положеннями Статуту Товариства, Закону України "Про акціонерні товариства" та Порядком скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів, затвердженого рішенням НКЦПФР № 236 від 06.03.2023.

Протокол Загальних зборів Товариства складався та розміщувався у строки, що визначені Статутом Товариства та Законом України "Про акціонерні товариства".

На вебсайті Товариства розміщувалася інформація та матеріали, обов'язок щодо розміщення яких визначений Статутом Товариства та Законом України "Про акціонерні товариства".

Радою директорів Товариства не затверджувалась окрема політика взаємодії з акціонерами

За взаємодію з акціонерами відповідає Головний виконавчий директор Товариства

Радою директорів Товариства не визначались окремі принципи щодо дій, у разі отримання пропозиції щодо поглинання. Товариство діє у відповідності до чинного законодавства

Радою директорів Товариства не затверджувалася окрема політика взаємодії зі стейкхолдерами.

Окремий перелік стейкхолдерів не визначався.

Звіт щодо аспектів взаємодії зі стейкхолдерами не формувався та не розкривався Товариством.

Звіт ради директорів містить інформацію про внутрішню структуру (склад Ради директорів), а також інформацію про вплив діяльності ради директорів на фінансово-господарську діяльність особи.

У складі Ради директорів були відсутні незалежні директори.

Жінки становлять менше ніж 40% складу Ради директорів Товариства.

Посади Головного виконавчого директора та Голови Ради директорів Товариства відокремлені. Головою Ради директорів не може бути обраний Головний виконавчий директор.

Права та обов'язки виконавчих директорів та невиконавчих директорів між собою чітко розподілені згідно зі Статутом. Повноваження невиконавчих директорів не розподілені.

У Товаристві не створювалися комітети при Раді директорів.

У Товаристві не створювалися комітети при Раді директорів.

Винагорода членів невиконавчих членів Ради директорів Товариства визначена рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства. Товариство не здійснювало аналіз відповідності винагороди посадових осіб ринковим показникам у галузі.

Винагорода Головного виконавчого директора визначена рішенням Ради директорів Товариства.

Винагорода невиконавчих членів Ради директорів Товариства визначена рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства.

В Товаристві не затверджувалась та не оприлюднювалась окрема політика щодо розкриття інформації, яка визначає інформацію, що її повинно розкривати Товариство. Розкриття інформації відбувається відповідно до вимог законодавства.

Невиконавчі директори Ради директорів Товариства уповноважені здійснювати нагляд та контроль за діяльністю Головного виконавчого директора, зокрема, але не виключно, за підготовкою та цілісністю фінансової інформації

Вебсайт Товариства містить окремий розділ для акціонерів та стейкхолдерів.

У Товаристві не була створена система внутрішнього контролю, яка відповідала моделі концепції "трьох ліній захисту".

Рада директорів Товариства мала механізми внутрішнього контролю, маючи змогу призначити зовнішнього та внутрішнього аудитора.

Окремої функції комплаєнс та ризик-менеджменту у Товариствi не було створено. Товариство замовляє дані послуги у інших осіб (аутсорсинг).

У Товаристві не було впроваджено політику з питань управління ризиками.

Декларація схильності до ризиків не затверджувалась.

Окремої функції ризик-менеджменту у Товариствi не було створено.

В Товаристві не було затверджено кодекс етики.

У Товаристві не створено окремої лінії для повідомлення про неправомірну чи неетичну поведінку. Тим не менш, у підприємствах групи SCM, зокрема для працівників підприємств ДТЕК, діє Лінія довіри SCM, яка дозволяє анонімно і безпечно повідомляти про неправомірну чи неетичну поведінку.

У Товаристві не було затверджено Антикорупційну програму.

У Товаристві не було впроваджено політику щодо конфлікту інтересів. Тим не менш, співробітники Товариства керуються Кодексом етики та ділової поведінки ДТЕК, який, зокрема, містить положення щодо конфлікту інтересів.

У Товаристві була відсутня формалізована процедура щорічної самооцінки членів Ради директорів Товариства.

"Про розгляд звіту Ради директорів за 2024 рік та прийняття рішень за результатами його розгляду. Звільнення членів органів Товариства від відповідальності"

1.1. Затвердити звіт Ради директорів Товариства за 2024 рік (додається).

1.2.Окремих рішень за результатами розгляду звіту Ради директорів Товариства за 2024 рік не приймати.

1.3.Осіб, які обіймали посади членів Ради директорів Товариства в 2024 році, а саме Божко Світлану Олексіївну, Верещагіну Катерину Андріївну, Возного Андрія Дем'яновича, Заїку Оксану Сергіївну повно та остаточно звільнити від будь-якої відповідальності щодо їх діяльності на відповідних посадах в 2024 році, за винятком випадків вчинення ними недобросовісних дій.

"Про затвердження результатів фінансово-господарської діяльності Товариства за 2024 рік та розподіл прибутку Товариства"

2.1. Затвердити результати фінансово-господарської діяльності Товариства за 2024 рік.

2.2. Прибуток, отриманий за підсумками роботи Товариства у 2024 році, не розподіляти.

"Про дострокове припинення повноважень всіх Невиконавчих членів Ради директорів Товариства".

3.1. Припинити повноваження всіх Невиконавчих членів Ради директорів Товариства з дати прийняття цього рішення.

" Про обрання Невиконавчих членів Ради директорів Товариства".

4.1.Обрати таких осіб Невиконавчими членами Ради директорів Товариства:

- Гавриш Микола Олексійович;

- Верещагіна Катерина Андріївна;

- Петрик Дмитро Валентинович.

- організаційні питання скликання та проведення Загальних зборів Товариства;
- затвердження звіту емітента;
- інші питання.

У Товаристві діяв колегіальний виконавчий орган Товариства - Рада директорів Товариства. Головним виконавчим директором Товариства є Возний Андрій Дем'янович.

Товариство вважає склад, структуру та діяльність Ради директорів Товариства у 2025 році задовільною. Зовнішня оцінка Ради директорів Товариства не проводилась.

Товариство вважає, що Возний Андрій Дем'янович є компетентним в питаннях, що стосуються галузі, в якій Товариство провадить свою діяльність, володіє достатнім рівнем кваліфікації, має професійну придатність, відповідні знання, навички та досвід. Діяльність Возного Андрія Дем'яновича за підсумками 2025 року можна вважати задовільною.

Зовнішня оцінка Головного виконавчого директора Товариства не проводилась.

Було забезпечено ефективність та синхронізованість бізнес-процесів, передбачених цілями Товариства на звітний рік, коректно та у повній мірі визначено релевантні ризики та мінімізовано вірогідність їх настання, забезпечено об'єктивне та повне визначення ключових контролів, сформовано план їх впровадження та план коригувальних заходів, зменшено ризики настання обставин, що перешкоджали ефективному функціонуванню.

Діяльність виконавчого органу здійснювалася відповідно до цілей Товариства, встановлених на звітний рік.

Незалежні члени Ради директорів відсутні, комітети Ради директорів не створювалися. Структура Ради директорів та порядок прийняття рішення - відповідно до Статуту, додаткових положень не затверджувалося.

1.1. Основним завданням головного бухгалтера є методологічне забезпечення оформлення первинних документів та консультативна підтримка.

1.2. Здійснення контролю за своєчасним відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, протягом встановленого періоду часу.

1.3. Прийняття участі в оформленні матеріалів, пов`язаних з нестачею і відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки та псування активів підприємства.

1.4. Контролювання своєчасного нарахування і виплати в строк заробітної плати та інших виплат працівникам, на підставі вчасно проведених в системі та вірно оформлених первинних документів (табелів, відомостей, наказів).

1.5. Здійснення контролю за своєчасним нарахуванням податків і внесків до бюджету, цільових фондів та інших обов`язкових платежів відповідно переліку згідно наказу від 18.12.2012р. №482-од "Про організацію бухгалтерського обліку та документообігу".

1.6. Здійснення контролю за своєчасним проведенням в системі обліку робіт, послуг, основних засобів, сировини, матеріалів, палива, готової продукції, коштів та інших товарно-матеріальних цінностей підприємства і витрат виробництва.

1.7. Забезпечення складання податкової та статистичної звітності та здійснення контролю за своєчасним поданням її відповідним органам згідно переліку зазначеного в наказі від 18.12.2012р. №482-од "Про організацію бухгалтерського обліку та документообігу".

1.8. Здійснення контролю за своєчасним і правильним оформленням первинних документів.

1.9. Забезпечення зберігання первинних документів і розрахунків до них до здачі їх в архів у встановленому порядку.

1.10. Забезпечення дотримання встановлених правил проведення інвентаризації коштів, товарно-матеріальних цінностей, необоротних активів, розрахунків та зобов`язань.

Головний бухгалтер Товариства призначається та звільняється з посади наказом Головного виконавчого директора Товариства

Відповідно до критеріїв встановлених трудовим договором (контрактом)

Невиконавчі члени ради директорів не отримують винагороди.

Невиконавчі члени ради директорів не отримують винагороди.

Невиконавчі члени ради директорів не отримують винагороди.

Згідно з чинним законодавством та умовами трудового договору (контракту)

Невиконавчі члени ради директорів не отримують винагороди.

Невиконавчі члени ради директорів не отримують винагороди.

Невиконавчі члени ради директорів не отримують винагороди.

Підприємства Групи ДТЕК в природоохоронній діяльності керуються Екологічною політикою ДТЕК.

Стратегічні завдання підприємств генерації електроенергії ДТЕК Енерго - впровадження сучасних технологій і найкращих практик для мінімізації негативного впливу виробництва на навколишнє природне середовище.

Боротьба зі зміною клімату, скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферу, відповідальне управління відходами та захист біорізноманіття - ключові напрями щодо охорони довкілля. Системна екологічна модернізація потужностей на підприємствах забезпечує надійність виробництва та досягнення вимог європейських екологічних стандартів. Ключові проекти з охорони довкілля направлені на декарбонізацію, скорочення викидів забруднюючих речовин в атмосферу, розвиток циркулярної економіки, збереження та відновлення біорізноманіття.

З огляду на те, що протягом звітного періоду юридична особа (емітент) не здійснювала виробничої діяльності, показники щодо захисту довкілля та соціальної відповідальності для відображення у відповідній тематичній частині відсутні.

З огляду на те, що протягом звітного періоду юридична особа (емітент) не здійснювала виробничої діяльності, показники щодо захисту довкілля та соціальної відповідальності для відображення у цій тематичній частині відсутні.

З огляду на те, що протягом звітного періоду юридична особа (емітент) не здійснювала виробничої діяльності, показники щодо захисту довкілля та соціальної відповідальності для відображення у цій тематичній частині відсутні.

Природоохоронна діяльність базується на Екологічній політиці ДТЕК (3-я редакція, 2017 р.), що визначає цілі у сфері захисту довкілля:

- захищати довкілля, включаючи запобігання забруднень, раціональне використання ресурсів, зниження негативного впливу на зміну клімату, захист біологічного різноманіття та екосистем;

- модернізувати традиційну генерацію ДТЕК;

- виконувати обов'язкові законодавчі та інші вимоги, прийняті ДТЕК;

- забезпечити екологічну безпеку підприємств ДТЕК;

- постійно вдосконалювати систему екологічного менеджменту для поліпшення показників екологічної діяльності.

З огляду на те, що протягом звітного періоду юридична особа (емітент) не здійснювала виробничої діяльності, показники щодо захисту довкілля та соціальної відповідальності для відображення у цій тематичній частині відсутні.

З огляду на те, що протягом звітного періоду юридична особа (емітент) не здійснювала виробничої діяльності, показники щодо захисту довкілля та соціальної відповідальності для відображення у цій тематичній частині відсутні.

1) всередині підприємства - весь персонал;

2) поза межами підприємства - державні органи влади, контролюючі органи, місцеві громади, неурядові громадські організації, підрядні організації, населення та ін.

1) всередині підприємства - весь персонал;

2) поза межами підприємства - державні органи влади, контролюючі органи, місцеві громади, неурядові громадські організації, підрядні організації, населення та ін.

Екологічна політика ДТЕК (3-я редакція, затверджена Генеральним директором ДТЕК 17 травня 2017 р.)

ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (щодо взаємодії зі стейкхолдерами).

Для реалізації Екологічної політики, ДТЕК:

- взаємодіє з громадськістю та зацікавленими сторонами у сфері природоохоронної діяльності;
- бере участь у зовнішніх ініціативах з охорони навколишнього середовища, включно з розвитком і вдосконаленням природоохоронного законодавства України;
- навчає персонал у галузі захисту навколишнього середовища;

ПЕРЕЛІК ПРОЦЕСІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (щодо взаємодії зі стейкхолдерами)

співпраця з питань екологічної безпеки - це процес взаємодії, вибудовування та підтримання відносин із громадськими організаціями, державними органами влади та іншими зацікавленими сторонами у сфері природоохоронної діяльності ДТЕК.

ЦІЛІ ТА ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (щодо взаємодії зі стейкхолдерами);

- залучати персонал усіх рівнів до діяльності з захисту навколишнього середовища;
- розвивати екологічну культуру персоналу та населення, що проживає в районах діяльності ДТЕК;
- ДТЕК прагне до довгострокового сталого розвитку, підтримуючи високий рівень корпоративної соціальної відповідальності щодо захисту навколишнього середовища, і формування конструктивних взаємодій із громадськістю, державними органами та іншими зацікавленими сторонами щодо розв'язання екологічних питань.

Для досягнення цілей ДТЕК зобов'язується дотримуватися таких принципів:

- проводити регулярне навчання персоналу підприємств ДТЕК з охорони навколишнього середовища;
- контролювати виконання підрядниками та постачальниками обов'язкових вимог у галузі охорони навколишнього середовища;
- активно взаємодіяти з державними органами влади, громадськістю та іншими зацікавленими сторонами для ефективного розв'язання екологічних питань, зокрема фінансування програм із захисту навколишнього середовища;
- розглядати та своєчасно реагувати на звернення, що стосуються екологічних питань, від громадських організацій, державних органів та інших зацікавлених сторін;
- інформувати громадськість про свою природоохоронну діяльність у межах корпоративної звітності ДТЕК, а також відповідно до вимог природоохоронного законодавства Україні.

ПОЛІТИКА В ОБЛАСТІ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ДТЕК (3-я редакція, затверджена Генеральним директором ДТЕК 17 березня 2014 р.)

НАША ПОЗИЦІЯ: Ми в повній мірі несемо відповідальність перед суспільством за збереження життя та здоров`я людей на всіх стадіях своєї виробничої діяльності від видобутку та збагачення вугілля до генерації та розподілу електроенергії.

Компанія розглядає свою діяльність в області охорони праці як невід`ємну частину успішного ведення бізнесу та обов'язкову умову при досягненні своїх стратегічних цілей.

НАШІ ЦІЛІ:

- зниження виробничого травматизму та професійної захворюваності безпосереднім досягненням технічно допустимого та економічно обгрунтованого рівня ризику;
- постійне удосконалення робочих місць для підвищення безпеки праці та покращення виробничого середовища;
- відповідність організації праці, обладнання та процесів виробництва до вимог законодавчих нормативно-правових актів по охороні праці.

МИ ЗОБОВ`ЯЗУЄМОСЯ ЗАБЕЗПЕЧИТИ:

- постійне удосконалення системи управління охороною праці безпосереднім впровадженням системних підходів, механізмів контролю та передового досвіду, що відповідають сучасним вимогам організації безпечного виробництва;
- відповідність умов праці вимогам законодавства а також іншим вимогам до нашої діяльності бізнес-товариства;
- вдосконалення технологічних процесів та обладнання для зниження впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів;
- інформування працівників про умови праці на робочих місцях, про існуючі виробничі ризики та заходи по їх усуненню;
- попередження та мінімізацію економічних втрат, пов'язаних з аваріями, нещасними випадками на виробництві та професійними захворюваннями;
- організацію навчання та підвищення кваліфікації працівників в області охорони праці та промислової безпеки;
- знання, розуміння та беззаперечне дотримання вимог безпеки кожним працівником;
- залучення всіх працівників до діяльності по забезпеченню безпечних умов праці з використанням механізмів мотивації;
- реалізацію даної Політики всіма наявними ресурсами
- керівництво Компанії бере на себе зобов'язання неухильно дотримуватись та проводити Політику на всіх її підприємствах.

Фінансова звітність Компанії підготовлена згідно з Міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ), прийнятих Радою з Міжнароднихстандартів фінансової звітності, які викладені державною мовою та офіційно оприлюднені Міністерством фінансів України. Ця фінансова звітність відображає оцінку управлінським персоналом Компанії на дату складання фінансової звітності з урахуванням розрахунків та припущень, що впливають на суми активів, зобов'язань, а також на суми доходів та витрат, що відображаються у фінансових звітах протягом звітного періоду.Компанія використовує історичну собівартість, як єдину основу оцінки як для активів чи зобов'язань, так і для відповідних доходів і витрат, за винятком основних засобів, які відображені за переоціненою сумою, яка є їх справедливою вартістю на дату переоцінки.Фінансова звітність представлена в гривнях, суми округлюються до найближчої тисячі, якщо не зазначено інше.Суттєві принципи облікової політики, які застосовувалися при підготовці цієї фінансової звітності, викладені в Примітці [811000]. Ці принципи облікової політики застосовувались послідовно відносно всіх періодів, представлених у звітності, якщо не зазначено інше.Підготовка фінансової звітності за МСФЗ вимагає, щоб застосовувались певні облікові оцінки, а також вимагає, щоб при застосуванні облікової політики керівництво Компанії застосовувало власні професійні судження. Області, де такі судження особливо важливі, області, які характеризуються підвищеною складністю, і області, де припущення і розрахунки мають велике значення для фінансової звітності, описані в Примітці [800610].Відповідно до пункту 5 Статті 12 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" суб'єкти господарювання, які складають фінансову звітність за МСФЗ, складають і подають фінансову звітність на основі таксономії фінансової звітності за міжнародними стандартами в єдиному електронному форматі (iXBRL).

Рік, що закінчується 31 грудня 2025 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України - гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

Компанія робить оцінки і припущення, які впливають на суми активів і зобов'язань, показані в звітності, протягом наступного фінансового року. Оцінки і судження постійно аналізуються і ґрунтуються на досвіді керівництва та інших чинниках, включаючи очікування майбутніх подій, яке при існуючих обставинах вважається обґрунтованим. При застосуванні облікової політики, окрім згаданих оцінок, керівництво також використовує певні судження. Судження, які найбільше впливають на суми, визнані у фінансовій звітності, і оцінки, які можуть привести до значних коригувань балансової вартості активів і зобов'язань протягом наступного фінансового року, наведені у відповідних пунктах суттєвих принципів облікової

політики.

Фінансові інструменти.Класифікація фінансових активів. Класифікація фінансових активів здійснюється виходячи з:

І. Бізнес-моделі, що використовується Компанією для управління фінансовими активами.

ІІ. Характеристик фінансового активу, пов'язаних з передбаченими договором грошовими потоками.

Компанія класифікує фінансові активи на такі групи:

* фінансові активи, що оцінюються за амортизованою вартістю;

* фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (боргові);

* фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід (корпоративні права);

* фінансові активи, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток;

* фінансові активи, які на власний розсуд класифіковані без права подальшої рекласифікації як такі, що оцінюються за справедливою

вартістю через прибуток або збиток.

До фінансових активів відносяться: грошові кошти та їх еквіваленти; дебіторська заборгованість, інші фінансові активи.

Визнання фінансових активів. Компанія визнає фінансовий актив в своєму Звіті про фінансовий стан тоді і тільки тоді, коли Компанія стає стороною за договором, що визначає умови відповідного інструмента.

Купівля або продаж фінансових активів, здійснена Компанією на стандартних умовах, визнається з використанням методу обліку за датою розрахунку.

Первісна оцінка фінансових активів. Фінансовий актив під час первісного визнання Компанія оцінює за справедливою вартістю, збільшеною на суму витрат на угоду, що напряму відносяться до придбання або випуску фінансового активу, окрім фінансового активу, оцінюваного за справедливою вартістю через прибуток або збиток.

Методи оцінки, такі як модель дисконтування грошових потоків, а також моделі, основані на даних аналогічних операцій, що здійснюються на ринкових умовах, або на результатах аналізу фінансових даних об'єкта інвестицій, використовуються для визначення справедливої вартості окремих фінансових інструментів, для яких ринкова інформація про ціну угод відсутня. За відсутності аналогічних фінансових інструментів для оцінки справедливої вартості довгострокових фінансових активів були застосовані професійні судження.

Для дисконтування майбутніх грошових виплат або надходжень як правило Компанія використовує ставку залучення додаткових позикових коштів, яка розраховується, з урахуванням періоду запозичення як середня ставка за півроку на підставі вартості кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафтів), опублікованих на офіційному сайті НБУ. У разі відсутності зазначеної статистичної інформації, опублікованої на офіційному сайті НБУ, для дисконтування майбутніх грошових виплат чи надходжень Компанія використовує середню відсоткову ставку за новими кредитами нефінансовим корпораціям (у розрізі видів валют та строків погашення) опублікованій на офіційному сайті НБУ, за 6 місяців, які передують місяцю здійснення операції, якщо інше не передбачено іншими рішеннями управління Компанії. Разом з тим, Компанія може використовувати інші обґрунтовані та підтверджувальні джерела інформації для визначення ставки дисконтування, якщо це дозволяє більш точно оцінити справедливу вартість фінансового інструменту.

Прибуток або збиток при початковому визнанні визнається лише у тому випадку, якщо існує різниця між справедливою вартістю та ціною угоди,

підтвердженням якої можуть бути інші поточні угоди з тим самим фінансовим інструментом, що спостерігаються на ринку, або методики оцінки, які

у якості базових даних використовують лише дані з відкритих ринків.

Подальша оцінка фінансових активів. Після первісного визнання Компанія оцінює фінансовий актив за:

     а) амортизованою вартістю;

     б) справедливою вартістю через інший сукупний дохід; або

     в) справедливою вартістю через прибуток або збиток.

Знецінення фінансових активів. Компанія визнає оціночний резерв під очікувані кредитні збитки за:

     а) фінансовими активами, що оцінюються за амортизованою вартістю;

     б) борговими фінансовими активами, що оцінюються за справедливою вартістю через інший сукупний дохід.

Під порядок знецінення підпадають:

     а) видані позики;

     б) дебіторська заборгованість, визнана відповідно до МСФЗ (IFRS) 15;

     в) активи за договором, визнані відповідно до МСФЗ (IFRS) 15;

г) дебіторська заборгованість за фінансовою орендою; 

ґ) інвестиції в боргові цінні папери, що утримуються для отримання грошових потоків в рахунок погашення основної суми боргу та відсотків; 

д) інвестиції в боргові цінні папери, що утримуються для отримання грошових потоків в рахунок погашення основної суми боргу, відсотків, а також від їхнього продажу. 

Оцінка очікуваних кредитних збитків - це суттєва оцінка, яка передбачає визначення методології оцінки, моделей та вхідних параметрів. Наступні компоненти мають значний вплив на оціночний резерв під кредитні збитки: визначення дефолту, значне підвищення кредитного ризику, ймовірність дефолту, заборгованість на момент дефолту і розмір збитку в разі дефолту, а також моделі макроекономічних сценаріїв. Компанія регулярно аналізує та перевіряє коректність моделей і вхідних параметрів для зменшення різниці між оцінкою очікуваного кредитного збитку та фактичним кредитним збитком. 

Керівництво оцінює очікувані кредитні збитки на основі аналізу окремих заборгованостей. Фактори, що приймаються до уваги, включають аналіз строків погашення торгової та іншої дебіторської заборгованості порівняно з умовами контрактів та фінансовим становищем дебітора та історію платежів клієнта. Якщо фактичні надходження будуть меншими за очікування керівництва, Компанії потрібно буде визнати додаткові витрати на створення резерву під очікувані кредитні збитки. 

Станом на кожну звітну дату Компанія оцінює, чи значно збільшився кредитний ризик за фінансовим інструментом з моменту його первісного визнання. Процес аналізу збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання можна умовно поділити за етапами: 

етап 1. Низький кредитний ризик; 

етап 2. Значне збільшення кредитного ризику; 

етап 3. Кредитно-знецінений фінансовий актив. 

При первісному визнанні, а також на кожну звітну дату за низького рівня кредитного ризику (Етап 1) і значного збільшення кредитного ризику (Етап 2) оціночний резерв під очікувані кредитні збитки розраховується за ефективною ставкою відсотка як різниця між: 

а) приведеною сумою передбачених договором грошових потоків, які належать Компанії за договором; та 

б) приведеною сумою грошових потоків, які Компанія очікує отримати (зважених з урахуванням ймовірності) за первісною ефективною ставкою відсотку. 

Резерв заснований на величині очікуваних кредитних збитків, пов'язаних з ймовірністю дефолту протягом наступних 12 місяців, якщо не відбулося значного збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання. 

При визначенні того, чи збільшився кредитний ризик фінансового активу з моменту первісного визнання та при оцінці очікуваних кредитних збитків (ECL), Компанія бере до уваги обґрунтовану та підтримувану інформацію, що є актуальною та доступною без надмірних витрат або зусиль. Це включає в себе як кількісну, так і якісну інформацію та аналіз, засновані на історичному досвіді Компанії та обґрунтованій кредитній оцінці. 

Очікувані кредитні збитки можуть бути: 

- 12-місячні ECL: це ECL, які є наслідком можливих подій протягом 12 місяців після звітної дати; і 
- ECL за весь строк дії: це ECL, що є результатом усіх можливих подій протягом очікуваного терміну дії фінансового інструменту. 

Для визначення значного підвищення кредитного ризику Компанія порівнює ризик дефолту протягом очікуваного строку фінансового інструменту станом на звітну дату із ризиком дефолту на дату початкового визнання. У ході оцінки враховується відносне підвищення кредитного ризику, а не конкретний рівень кредитного ризику станом на кінець звітного періоду. Компанія враховує всю обґрунтовану та підтверджувану прогнозну інформацію, доступну без надмірних витрат та зусиль, у тому числі низку факторів, включаючи поведінкові аспекти конкретних клієнтських портфелів. Компанія визначає поведінкові індикатори підвищення кредитного ризику до моменту непогашення заборгованості у встановлений строк і враховує у ході оцінки кредитного ризику належну прогнозну інформацію як на рівні окремого інструменту, так і на рівні портфелю. 

Оціночний резерв під очікувані кредитні збитки за придбаними або створеними кредитно-знеціненими фінансовими активами при первісному визнанні не створюється. 

Станом на звітну дату Компанія визнає як оціночний резерв під збитки за придбаними або створеними кредитно-знеціненими фінансовими активами тільки накопичені з моменту первісного визнання зміни очікуваних кредитних збитків за весь строк. 

Компанія застосовує спрощений підхід до оцінки резерву під очікувані кредитні збитки у разі: 

а) торговельної дебіторської заборгованості та активів за договором, які виникають внаслідок операцій, що належать до сфери застосування МСФЗ (IFRS) 15; 

б) дебіторської заборгованості з оренди, яка виникає внаслідок операцій, що належать до сфери застосування МСФЗ (IFRS) 16.

Щоб оцінити ECL, дебіторська заборгованість підрозділяється на групи на основі однорідних для кожної групи характеристик кредитного ризику і термінів прострочення заборгованості для договорів одного типу. Для кожної такої групи застосовується коефіцієнт кредитного ризику (очікуваний відсоток втрат) з матриці оціночних резервів.

Компанія визнає за зазначеними фінансовими активами оціночний резерв під очікувані кредитні збитки за весь строк дії інструменту безпосередньо з моменту його визнання.

Для всіх інших інструментів Компанія застосовує триступеневу модель знецінення, засновану на зміні кредитного ризику з моменту первісного визнання. Якщо не було істотного збільшення кредитного ризику фінансового активу з моменту первісного визнання або  кредитний ризик сам по собі низький на дату складання звітності, то фінансовий актив класифікуються на першому етапі як "фінансовий активів з низьким кредитним ризиком". Компанія також використовує припущення, що кредитний ризик за фінансовим інструментом не збільшився значно з моменту первісного визнання, якщо було визначено, що фінансовий інструмент має низький кредитний ризик станом на звітну дату.

Для фінансових активів на етапі 1 їх ECL визначається з урахуванням можливих подій протягом наступних 12 місяців або до погашення заборгованості ("12 місячний ECL"). Якщо Компанія визначає значне збільшення кредитного ризику фінансового активу з моменту його первісного визнання, актив переноситься на Етап 2 ("Значне збільшення кредитного ризику"). При цьому Компанія визнає резерв під очікувані кредитні збитки за даним фінансовим інструментом в сумі, що дорівнює очікуваним кредитним збиткам на довічній основі та враховуючи контрактний термін погашення, але зваживши на збільшення кредитного ризику. На Етапі 3 ("кредитно-знецінений актив") його ECL оцінюється на довічній основі.

На звітну дату в залежності від змін в платіжній дисципліні покупця оновлюються історичні ймовірності дефолтів за минулі періоди, що спостерігаються, аналізуються зміни в прогнозних оцінках і на цій основі переглядаються кредитного ризику. При нарахуванні оціночного резерву керівництвом використовується також додаткова інформація, яка піддається аналізу.

Станом на кожну звітну дату Компанія оцінює, чи значно збільшився кредитний ризик за фінансовим інструментом з моменту його первісного визнання. Для цього Компанія порівнює ризик настання дефолту за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту на дату первісного визнання та аналізує обґрунтовану і підтверджуючу інформацію, доступну без надмірних витрат або зусиль, яка вказує на значне збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання відповідного інструменту.

Під дефолтом розуміється нездатність позичальника виконати прийняті на себе зобов'язання в установлені строки. Компанія застосовує спростовне припущення про те, що дефолт настає не пізніше, ніж, коли фінансовий актив прострочений на 90 днів, за винятком випадків, коли компанія має в своєму розпорядженні обґрунтовану і підтверджену інформацію, яка демонструє, що використання критерію дефолту, що передбачає велику затримку платежу, є більш доречним. З метою аналізу збільшення кредитного ризику Компанія враховує обґрунтовану і підтверджену інформацію, яка доступна без надмірних витрат або зусиль і є доречною для конкретного аналізованого фінансового інструменту. 

Якщо фінансовий актив обліковується за амортизованою вартістю, оціночний резерв під очікувані кредитні збитки визнається в Звіті про фінансовий стан у складі активів, зменшуючи тим самим значення балансової вартості фінансового активу. 

Якщо фінансовий актив обліковується за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, оціночний резерв під очікувані кредитні збитки визнається у власному капіталі (як дохід в іншому сукупному доході), не зменшуючи балансову вартість фінансового активу у Звіті про фінансовий стан, а відображаючись як один із резервів власного капіталу. 

Компанія відображає в прибутку або збитку зміни очікуваних кредитних збитків на кожну звітну дату, щоб відобразити зміни в кредитному ризику після первісного визнання.

Збитки від знецінення, пов'язані з торговою та іншою дебіторською заборгованістю, включаючи договірні активи, відображаються як частина інших операційних витрат, збитки від знецінення фінансової заборгованості - в складі інших витрат у Звіті фінансовий результат. 

Позикові кошти враховуються за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної процентної ставки. Витрати з позикових коштів відносяться на витрати на пропорційно тимчасовій основі з використанням методу ефективної процентної ставки або капіталізуються. Позикові засоби класифікуються як поточні зобов'язання, за винятком випадків, коли Компанія має безумовне право на дату закінчення звітного періоду відстрочити врегулювання зобов'язання як мінімум на 12 місяців незалежно від того, чи планує вона користуватися цим правом.

Якщо право відстрочити врегулювання зобов'язання залежить від виконання підприємством певних умов, то таке право існує на дату закінчення звітного періоду, лише якщо підприємство виконало всі умови до цієї дати.

Компанія може класифікувати зобов'язання, що виникають за кредитною угодою, як непоточні, якщо її право відстрочити погашення цих зобов'язань зумовлене виконанням спеціальних умов протягом 12 місяців після завершення звітного періоду.

Компанії необхідно розкрити інформацію, яка дозволяє користувачам усвідомити ризик того, що зобов'язання можуть підлягати поверненню протягом 12 місяців після завершення звітного періоду:

- інформацію про спеціальні умови, коли підприємство їх має виконати;
- балансову вартість пов'язаних зобов'язань;
- а також факти та обставини, пов'язані з виконанням цих умов.

Заборгованість за відсотками за кредити або позики включається до Звіту про фінансовий стан у той самий рядок, у якому відображено основну суму заборгованості за відповідними кредитами або позиками (довгостроковими та/або короткостроковими).

Капіталізація витрат за позиковими коштами. Загальні та специфічні витрати за позиковими коштами, які прямо відносяться до придбання, будівництва або виробництва активів, підготовка яких до використання за призначенням або продажу обов'язково потребує тривалого часу (кваліфікаційні активи), капіталізуються у складі вартості цих активів.

Дата початку капіталізації настає, коли (а) Компанія несе витрати, пов'язані з кваліфікаційним активом; (б) вона несе витрати за позиковими коштами; та (в) вона вдається до дій, необхідних для підготовки активу до використання за призначенням або продажу.

Капіталізація витрат за позиковими коштами здійснюється до дати, до якої актив стає практично готовим до його використання чи продажу.

Капіталізовані витрати за позиковими коштами розраховуються за середньою вартістю залученого фінансування Компанії (середньозважені процентні витрати відносяться до витрат, пов'язаних із кваліфікаційним активом), крім випадків, якщо позикові кошти були залучені з конкретною метою отримання кваліфікаційного активу. В такому випадку здійснюється капіталізація фактично понесених витрат за позиковими коштами за вирахуванням інвестиційного доходу від тимчасового вкладення цих позикових коштів.

Станом на 31 грудня 2025 року та 31 грудня 2024 року усі залишки на банківських рахунках не прострочені і не знецінені

Компанія не надавала грошові кошти та їх еквіваленти у заставу як забезпечення позикових коштів.

 Інші надходження в результаті операційної діяльності

Податкове законодавство. Для податкового середовища в Україні характерні складність податкового адміністрування, суперечливі тлумачення податковими органами податкового законодавства та нормативних актів, які, окрім іншого, можуть збільшити фінансовий тиск на платників податків. Непослідовність у застосуванні, тлумаченні і впровадженні податкового законодавства може призвести до судових розглядів, які, у кінцевому рахунку, можуть стати причиною нарахування додаткових податків, штрафів і пені, і ці суми можуть бути суттєвими. На думку керівництва, Компанія дотримується усіх вимог чинного податкового законодавства у країні своєї реєстрації.

Зобов'язання по капітальних витратах. Станом на 31 грудня 2025 року та 31 грудня 2024 року Компанія не має передбачених договорами зобов'язань з капітальних витрат на основні засоби.

Зобов'язання по закупівлях. Станом на 31 грудня 2025 року та 31 грудня 2024 року Компанія не має передбачених договорами зобов'язань по закупівлях.

Питання, пов'язані з охороною довкілля. Система заходів із дотримання природоохоронного законодавства в Україні знаходиться на етапі розвитку, і позиція органів влади щодо його виконання постійно переглядається.

Компанія періодично оцінює свої зобов'язання згідно з природоохоронним законодавством. У випадку виникнення зобов'язань, вони визнаються у фінансовій звітності у тому періоді, в якому вони виникли. Потенційні зобов'язання, які можуть виникнути внаслідок зміни чинних норм та законодавства, а також судових процесів, не піддаються оцінці, проте можуть мати суттєвий вплив. Керівництво вважає, що суттєвих зобов'язань внаслідок забруднення навколишнього середовища не існує.

Розрахункова справедлива вартість фінансових інструментів визначається з урахуванням різної ринкової інформації та відповідних методик оцінки. Однак для проведення такої оцінки необхідно обґрунтоване судження при тлумаченні ринкової інформації. Відповідно, такі оцінки не завжди виражають суми, які Компанія може отримати в існуючій ринковій ситуації. Балансова вартість грошових коштів та їх еквівалентів, торгової та іншої дебіторської та кредиторської заборгованості майже дорівнює їх справедливій вартості у зв'язку з короткостроковістю погашення цих інструментів.

Ієрархія джерел оцінки справедливої вартості. Компанія використовує таку ієрархію для визначення справедливої вартості фінансових інструментів і розкриття інформації про неї в розрізі моделей оцінки:

1-й рівень: котирування (нескориговані) на активних ринках ідентичних активів чи зобов'язань;

2-й рівень: інші методи, дані в основі яких, що мають значний вплив на відображувану справедливу вартість, є спостережуваними на ринку, прямо чи опосередковано;

3-й рівень: методи, дані в основі яких, що мають значний вплив на відображувану справедливу вартість, не є спостережуваними на ринку.

Для оцінок і розкриттів в даній звітності справедлива вартість визначається згідно МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості", за винятком інструментів, на які розповсюджується МСФЗ 2, орендних угод, врегульованих МСФЗ 16, а також оцінок, порівняних, але не рівних справедливій вартості.

Для оцінки вартості інвестованого капіталу або активів компанії може бути застосовано три підходи: (i) витратний, (ii) ринковий (або порівняльний) та (iii) доходний. При проведенні оцінки основних засобів початково розглядається кожний з цих підходів, але, який чи які з них є оптимальними у кожному конкретному випадку, визначається характером та специфікою оцінюваної компанії та її активів:

(i) витратний, (ii) ринковий (або порівняльний) та (iii) доходний. При проведенні оцінки основних засобів початково розглядається кожний з цих підходів, але, який чи які з них є оптимальними у кожному конкретному випадку, визначається характером та специфікою оцінюваної компанії та її активів. (і) Витратний підхід заснований на принципі заміщення та входить з того, що розумний інвестор не стане платити за актив більше, ніж вартість його заміни на ідентичний або аналогічний об'єкт з такими ж корисними властивостями. Першим кроком в рамках витратного підходу є визначення поточної вартості заміщення або поточної вартості відтворення оцінюваних активів.

(іі) Порівняльний (або ринковий) підхід заснований на інформації про стан ринку у поточних умовах та здійснених угодах на дату оцінки або незабаром до дати оцінки. У рамках порівняльного підходу існує два метода: метод компаній-аналогів та метод угод. Метод компаній-аналогів засновано на порівнянні оцінюваної компанії з зіставними компаніями, акції яких обертаються на біржовому ринку. При використанні методу угод, оцінювана компанія порівнюється з зіставними компаніями, продавалися в останній час в ході операцій по поглинанню. І в тому, і в іншому випадку складається необхідна вибірка компаній по критеріям порівнянності.

(ііі) При використанні доходного підходу справедлива вартість визначається шляхом розрахунку приведеної вартості очікуваних майбутніх грошових потоків, які прогнозуються на визначений період часу.

Для оцінки основних засобів залучаються зовнішні оцінювачі. Визначення справедливої вартості основних засобів Компанія здійснює за витратним підходом для спеціалізованих активів, та порівняльним підходом для неспеціалізованих активів, для яких була доступна ринкова інформація про угоди по купівлі/продажу таких самих або аналогічних активів.

Справедлива вартість фінансових інструментів - це ціна, яка була б отримана при продажу активу або сплачена при передачі зобов'язання в ході звичайної угоди між учасниками ринку на дату оцінки, за винятком випадків примусового продажу або ліквідації фінансового інструменту. Найкращим підтвердженням справедливої вартості є котирування фінансового інструменту на активному ринку.

Компанія розраховувала оцінену справедливу вартість фінансових інструментів виходячи з наявної ринкової інформації, якщо така існує, з використанням відповідних методик оцінки. Проте для інтерпретації ринкової інформації з метою визначення оціненої справедливої вартості потрібні суб'єктивні судження. В Україні все ще спостерігаються деякі явища, властиві ринку, що розвивається, а економічні умови продовжують обмежувати рівень активності на фінансових ринках. Ринкові котирування можуть бути застарілими або відбивати операції продажу за вимушено низькою ціною, не являючись, таким чином, справедливою вартістю фінансових інструментів.

При визначенні ринкової вартості фінансових інструментів керівництво використовувало усю наявну ринкову інформацію.

Фінансові активи враховані за амортизованою вартістю. Справедливою вартістю інструментів з плаваючою процентною ставкою, як правило, являється їх балансова вартість. Розрахункова справедлива вартість інструментів з фіксованою процентною ставкою заснована на розрахункових майбутніх грошових потоках, які мають бути отримані, дисконтованих на поточні процентні ставки по нових інструментах, що характеризуються подібним кредитним ризиком і строком до погашення, що залишився. Використані ставки дисконтування залежать від кредитного ризику контрагента. Балансова вартість дебіторської заборгованості з основної діяльності та іншої фінансової дебіторської заборгованості приблизно дорівнює її справедливій вартості.

Зобов'язання, враховані за амортизованою вартістю. Справедлива вартість позикових коштів заснована на ринкових даних. Справедлива вартість інших зобов'язань була визначена з використанням методик оцінки. Розрахункова справедлива вартість інструментів з фіксованою процентною ставкою і фіксованим терміном погашення заснована на розрахункових майбутніх грошових потоках, які мають бути отримані, дисконтованих на поточні процентні ставки по нових інструментах, що характеризуються подібним кредитним ризиком і строком до погашення, що залишився. Справедлива вартість зобов'язань, що погашаються на вимогу або після закінчення періоду повідомлення ("зобов'язання до запитання"), оцінюється як сума кредиторської заборгованості, що погашається на вимогу, дисконтована з дня, коли могла поступити перша вимога виплатити таку суму. Балансова вартість кредиторської заборгованості з основної діяльності та іншої кредиторської заборгованості та довгострокових зобов'язань приблизно дорівнює її справедливій вартості

Основні засоби відображаються у звіті про фінансовий стан за справедливою вартістю та належать до 3-го рівня в ієрархії справедливої вартості. Справедлива вартість фінансової дебіторської заборгованості та фінансової кредиторської заборгованості, що оцінюються за амортизованою собівартістю, відповідає третьому рівню ієрархії. Справедлива вартість фінансових активів та зобов'язань визначається виходячи з моделей розрахунку вартості на основі аналізу дисконтованих грошових потоків. Оскільки ставки дисконтування, встановлені за використання фінансовими активами та зобов'язаннями, є ринковими та відповідають поточній ситуації, справедлива вартість оцінюється на рівні балансової. Дебіторська та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги є поточними, а тому їх вартість відповідає справедливій.

Станом на 31 грудня 2025 року та станом на 31 грудня 2024 року балансова вартість фінансових активів та фінансових зобов'язань приблизно дорівнює її справедливій вартості. 

Розрахункова справедлива вартість фінансових інструментів визначається з урахуванням різної ринкової інформації та відповідних методик оцінки. Однак для проведення такої оцінки необхідно обґрунтоване судження при тлумаченні ринкової інформації. Відповідно, такі оцінки не завжди виражають суми, які Компанія може отримати в існуючій ринковій ситуації. Балансова вартість грошових коштів та їх еквівалентів, торгової та іншої дебіторської та кредиторської заборгованості майже дорівнює їх справедливій вартості у зв'язку з короткостроковістю погашення цих інструментів.

Ієрархія джерел оцінки справедливої вартості. Компанія використовує таку ієрархію для визначення справедливої вартості фінансових інструментів і розкриття інформації про неї в розрізі моделей оцінки:

1-й рівень: котирування (нескориговані) на активних ринках ідентичних активів чи зобов'язань;

2-й рівень: інші методи, дані в основі яких, що мають значний вплив на відображувану справедливу вартість, є спостережуваними на ринку, прямо чи опосередковано;

3-й рівень: методи, дані в основі яких, що мають значний вплив на відображувану справедливу вартість, не є спостережуваними на ринку.

Для оцінок і розкриттів в даній звітності справедлива вартість визначається згідно МСФЗ 13 "Оцінка справедливої вартості", за винятком інструментів, на які розповсюджується МСФЗ 2, орендних угод, врегульованих МСФЗ 16, а також оцінок, порівняних, але не рівних справедливій вартості.

Для оцінки вартості інвестованого капіталу або активів компанії може бути застосовано три підходи: (i) витратний, (ii) ринковий (або порівняльний) та (iii) доходний. При проведенні оцінки основних засобів початково розглядається кожний з цих підходів, але, який чи які з них є оптимальними у кожному конкретному випадку, визначається характером та специфікою оцінюваної компанії та її активів:

(i) витратний, (ii) ринковий (або порівняльний) та (iii) доходний. При проведенні оцінки основних засобів початково розглядається кожний з цих підходів, але, який чи які з них є оптимальними у кожному конкретному випадку, визначається характером та специфікою оцінюваної компанії та її активів. (і) Витратний підхід заснований на принципі заміщення та входить з того, що розумний інвестор не стане платити за актив більше, ніж вартість його заміни на ідентичний або аналогічний об'єкт з такими ж корисними властивостями. Першим кроком в рамках витратного підходу є визначення поточної вартості заміщення або поточної вартості відтворення оцінюваних активів.

(іі) Порівняльний (або ринковий) підхід заснований на інформації про стан ринку у поточних умовах та здійснених угодах на дату оцінки або незабаром до дати оцінки. У рамках порівняльного підходу існує два метода: метод компаній-аналогів та метод угод. Метод компаній-аналогів засновано на порівнянні оцінюваної компанії з зіставними компаніями, акції яких обертаються на біржовому ринку. При використанні методу угод, оцінювана компанія порівнюється з зіставними компаніями, продавалися в останній час в ході операцій по поглинанню. І в тому, і в іншому випадку складається необхідна вибірка компаній по критеріям порівнянності.

(ііі) При використанні доходного підходу справедлива вартість визначається шляхом розрахунку приведеної вартості очікуваних майбутніх грошових потоків, які прогнозуються на визначений період часу.

Для оцінки основних засобів залучаються зовнішні оцінювачі. Визначення справедливої вартості основних засобів Компанія здійснює за витратним підходом для спеціалізованих активів, та порівняльним підходом для неспеціалізованих активів, для яких була доступна ринкова інформація про угоди по купівлі/продажу таких самих або аналогічних активів.

Справедлива вартість фінансових інструментів - це ціна, яка була б отримана при продажу активу або сплачена при передачі зобов'язання в ході звичайної угоди між учасниками ринку на дату оцінки, за винятком випадків примусового продажу або ліквідації фінансового інструменту. Найкращим підтвердженням справедливої вартості є котирування фінансового інструменту на активному ринку.

Компанія розраховувала оцінену справедливу вартість фінансових інструментів виходячи з наявної ринкової інформації, якщо така існує, з використанням відповідних методик оцінки. Проте для інтерпретації ринкової інформації з метою визначення оціненої справедливої вартості потрібні суб'єктивні судження. В Україні все ще спостерігаються деякі явища, властиві ринку, що розвивається, а економічні умови продовжують обмежувати рівень активності на фінансових ринках. Ринкові котирування можуть бути застарілими або відбивати операції продажу за вимушено низькою ціною, не являючись, таким чином, справедливою вартістю фінансових інструментів.

При визначенні ринкової вартості фінансових інструментів керівництво використовувало усю наявну ринкову інформацію.

Фінансові активи враховані за амортизованою вартістю. Справедливою вартістю інструментів з плаваючою процентною ставкою, як правило, являється їх балансова вартість. Розрахункова справедлива вартість інструментів з фіксованою процентною ставкою заснована на розрахункових майбутніх грошових потоках, які мають бути отримані, дисконтованих на поточні процентні ставки по нових інструментах, що характеризуються подібним кредитним ризиком і строком до погашення, що залишився. Використані ставки дисконтування залежать від кредитного ризику контрагента. Балансова вартість дебіторської заборгованості з основної діяльності та іншої фінансової дебіторської заборгованості приблизно дорівнює її справедливій вартості.

Зобов'язання, враховані за амортизованою вартістю. Справедлива вартість позикових коштів заснована на ринкових даних. Справедлива вартість інших зобов'язань була визначена з використанням методик оцінки.

Розрахункова справедлива вартість інструментів з фіксованою процентною ставкою і фіксованим терміном погашення заснована на розрахункових майбутніх грошових потоках, які мають бути отримані, дисконтованих на поточні процентні ставки по нових інструментах, що характеризуються подібним кредитним ризиком і строком до

погашення, що залишився. Справедлива вартість зобов'язань, що погашаються на вимогу або після закінчення періоду повідомлення ("зобов'язання до запитання"), оцінюється як сума кредиторської заборгованості, що погашається на вимогу, дисконтована з дня, коли могла поступити перша вимога виплатити таку суму. Балансова вартість кредиторської заборгованості з основної діяльності та іншої кредиторської заборгованості та довгострокових зобов'язань приблизно дорівнює її справедливій вартості

Основні засоби відображаються у звіті про фінансовий стан за справедливою вартістю та належать до 3-го рівня в ієрархії справедливої вартості. Справедлива вартість фінансової дебіторської заборгованості та фінансової кредиторської заборгованості , що оцінюються за амортизованою собівартістю, відповідає третьому рівню ієрархії. Справедлива вартість фінансових активів та зобов'язань визначається виходячи з моделей розрахунку вартості на основі аналізу дисконтованих грошових потоків. Оскільки ставки дисконтування, встановлені за використання фінансовими активами та зобов'язаннями, є ринковими та відповідають поточній ситуації, справедлива вартість оцінюється на рівні балансової. Дебіторська та кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги є поточними, а тому їх вартість відповідає справедливій.

Станом на 31 грудня 2025 року та станом на 31 грудня 2024 року балансова вартість фінансових активів та фінансових зобов'язань приблизно дорівнює її справедливій вартості. 

Умови, в яких працює компанія. Українська економіка має риси, властиві ринкам, що розвиваються, і її розвиток перебуває під сильним впливом фіскальної та грошово кредитної політики, прийнятої урядом, а також змін у правовому, нормативному та політичному середовищі, які швидко змінюються. Умови функціонування економіки в 2025 році визначаються триваючою повномасштабною війною та високою невизначеністю, що постійно змінює макроекономічний контекст.

З часу повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року росія продовжує здійснювати збройну агресію проти України. На початку війни було окуповано значні частини Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської та Херсонської областей, які згодом були звільнені. Станом на 31 грудня 2025 року під окупацією залишаються АР Крим та значні території Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, на яких тривають активні бойові дії, що продовжує обмежувати економічну активність та створювати ризики для бізнесу і населення.

У 2025 році мобілізація до Збройних Сил України триває, що поглиблює структурний дефіцит робочої сили. За оцінками аналітичних центрів, нестача кадрів є одним із ключових обмежень для бізнесу у 2025 році, особливо в галузях, де відсутні бронювання критично важливих працівників. Ринок праці зазнає додаткового тиску через еміграцію та виїзд молодих чоловіків за кордон після лібералізації виїзду в 2025 році

Упродовж 2025 року росія посилювала удари по енергетичній інфраструктурі України, що призводило до значних пошкоджень та перерв у енергопостачанні. За даними уряду та аналітичних центрів, енергетичні атаки стали одним із ключових факторів, які стримували економічне зростання у 2025 році та створювали потребу у значних видатках на відновлення та захист критичної інфраструктури. Додаткові розкриття щодо впливу війни на активи та діяльність Компанії наведено у Примітці 4.

Незважаючи на колосальні втрати людських життів та виробничого потенціалу країни, економіка країни продовжує функціонувати як цілісна система та поступово відновлюється від початкового воєнного шоку. Зростають внутрішній попит, будівництво та виробництво оборонної продукції, а бізнес у регіонах поза основними зонами бойових дій продовжує стабілізувати операційну діяльність, адаптуючи технологічні процеси та змінюючи логістичні ланцюги

У 2025 році ВВП України зріс приблизно на 2,0% (2024 рік: зростання на 2,9%), згідно офіційно опублікованим прогнозам Державних служб України та оцінкам Інститута економічних досліджень. 2025 рік став для економіки України роком повільного, але стійкого зростання, яке формувалося на тлі складних воєнних умов, атак на енергетичну інфраструктуру, логістичних обмежень та високої невизначеності.

Національний банк України (НБУ) проводить відсоткову політику відповідно до цільових показників інфляції. Рівень інфляції в Україні за 2025 рік склав 8,0% (2024: 12,0%), згідно зі статистикою, опублікованою Державною службою статистики України. Одним з ключових інструментів НБУ, який відповідає за підтримку стабільності національної валюти, є облікова ставка НБУ. Упродовж 2024 року регулятор реалізовував політику помірного пом'якшення монетарних умов, знизивши облікову ставку з 15% до 13,5% у грудні 2024 року. Однак уже з початку 2025 року НБУ був змушений перейти до посилення монетарної політики. Зокрема, у січні 2025 року облікову ставку було підвищено до 14,5%, а у березні 2025 року - до 15,5%, після чого регулятор утримував її на незмінному рівні до кінця року.

Упродовж 2025 року НБУ продовжував підтримувати стабільність валютного ринку в умовах зростання воєнних ризиків, періодичних атак на енергетичну інфраструктуру та підвищеної невизначеності на фінансових ринках. Обмінний курс гривні станом на 31 грудня 2025 року становив 42,39 гривень за 1 долар США (2024: 42,04 гривні за 1 долар США).

З метою утримання інфляції під контролем та запобігання надмірному тиску на валютний ринок упродовж 2025 року НБУ продовжував застосовувати режим керованої гнучкості та зберігав низку адміністративних валютних обмежень. Упродовж року НБУ здійснив кілька етапів пом'якшення валютних обмежень. Заходи 2025 року були спрямовані на поступове відновлення нормального функціонування валютного ринку, збільшення інвестиційної привабливості України та надання бізнесу ширших можливостей для управління фінансовими зобов'язаннями, водночас зберігаючи макрофінансову стабільність В травні 2025 року було запроваджено стимулюючу валютну лібералізацію, яка дозволила компаніям здійснювати окремі зовнішні операції у межах інвестиційного ліміту. В серпні 2025 року НБУ дозволив репатріацію дивідендів за результатами діяльності з 2023 року в межах ліміту 1 мільйон євро на місяць, що стало важливим кроком у підвищенні довіри іноземних інвесторів та відновленні передбачуваності для бізнесу. Крім того, було розширено доступ до форвардних валютних операцій, що дало компаніям додаткові інструменти для хеджування валютних ризиків без створення додаткового тиску на ринок.

Упродовж 2025 року Уряд України залучив від розміщення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на аукціонах 570,0 мільярдів гривень, а також через доларові облігації значні валютні ресурси, зокрема 2,5 мільярда доларів США. На виконання зобов'язань за внутрішніми борговими інструментами Уряд спрямував вагомі суми - лише за дев'ять місяців 2025 року погашення становили понад 240 мільярдів гривень, майже 2 мільярда доларів США та понад 750 мільйонів євро. Внутрішній ринок ОВДП залишався ключовим джерелом бюджетного фінансування, забезпечуючи високий рівень рефінансування та підтримуючи макрофінансову стабільність країни.

В 2025 році дохідність до погашення ("ДДП") українських державних єврооблігацій продовжила знижуватися після реструктуризації в серпні 2024 року з 41,8% станом на 31 грудня 2024 року до 41,8% станом на 31 грудня 2025 року (для 5 річних інструментів з погашенням у 2029 році). На внутрішньому ринку внутрішні державні облігації в гривні торгувалися з із середньозваженою дохідністю 14,6% у грудні 2025 року (2024: 16,5%).

Валютні резерви збільшились до 57,3 мільярдів доларів США станом на 31 грудня 2025 року (2024: 43,8 мільярдів доларів США). Зростання резервів протягом року забезпечили, передусім, безпрецедентні обсяги міжнародної фінансової підтримки. Такі надходження дозволили не лише повністю покривати потреби бюджету та обслуговування зовнішніх зобов'язань, а й формувати значний валютний буфер, що є критично важливим для макрофінансової стабільності в умовах війни.

Вагому частку міжнародної підтримки становлять надходження в межах європейської програми ERA, профінансованої за рахунок доходів від заморожених російських активів: лише ЄС у 2025 році надав 18,1 мільярдів євро, а країни G7 - ще 12,8 мільярдів євро. Сполучені Штати також розгорнули багаторічний пакет підтримки обсягом 50 мільярдів доларів США, частина якого забезпечена доходами від заблокованих активів рф, про що свідчать матеріали Конгресу США. Міжнародна підтримка залишається вирішальною для здатності України продовжувати протидію агресії, а також фінансувати бюджетний дефіцит і поточні виплати за державним боргом.

Безперервність діяльності. Керівництво Компанії підготувало цю фінансову звітність відповідно до принципу подальшої безперервності діяльності. При формуванні цього професійного судження керівництво врахувало вплив дії обставин непереборної сили пов'язаних з веденням воєнного стану та веденням бойових дії на території країни, її фінансовий стан, поточні плани, прибутковість діяльності та доступ до фінансових ресурсів, а також проаналізувало вплив макроекономічних тенденцій на діяльність Компанії.

Станом на 31 грудня 2025 року Компанія мала перевищення поточних зобов'язань над поточними активами (чистий дефіцит оборотного капіталу) на 53 984 тисяч гривень та 125 951 тисяч гривень позитивних чистих активів (31 грудня 2024 року: чистий дефіцит оборотного капіталу становив 52 146 тисяч гривень, позитивні  чисті активи - 124 824 тисяч гривень). У 2025 році Компанія отримала прибуток у сумі 1 127 тисяч гривень та мала чисте витрачання грошових коштів за операційною діяльністю у сумі (303) тисячі гривень (у 2024 році отриманий прибуток склав 3 137 тисяч гривень, чисте витрачання грошових коштів за операційною діяльністю (3 538) тисяч гривень).

Компанія реалізує довгострокову стратегії розвитку, яка заснована на Цілях сталого розвитку ООН і відповідає принципам ESG (Environmental, Social, Governance). Компанія застосовує послідовні заходи щодо декарбонізації своєї діяльності у довгострокової перспективі.

Компанія є частиною вертикально інтегрованої Групи - DTEK Energy BV (далі - "DTEK Energy BV" або Група), яка включає компанії з видобутку вугілля та виробництва електроенергії.

Власний капітал та чистий дефіцит оборотного капіталу фінансуються за рахунок фінансування, від Групи DTEK Energy BV.

Керівництво планує покрити наявний дефіцит чистих активів за рахунок отримання прибутку в майбутніх періодах та очікує, що Група DTEK Energy BV продовжить надавати фінансову підтримку Компанії та покривати дефіцит ліквідності. Таке продовження фінансової підтримки наразі не законтрактоване з компаніями Групи і тому є невизначеним, однак обґрунтовано очікується, що воно продовжуватиметься в майбутньому відповідно до історичного досвіду, щоб забезпечити продовження стабільної діяльності Компанії.

Воєнний стан. 24 лютого 2022 року російські війська розпочали вторгнення в Україну, що призвело до повномасштабного військового конфлікту на території всієї держави, у відповідь на який уряд України оголосив воєнний стан, а Національний банк України ввів мораторій на міжнародні платежі. 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України підтвердила, що військові дії призвели до виникнення форс-мажорної ситуації в Україні.

Під час російської агресії активи Компанії не знаходяться в безпосередній близькості до територій, де ведуться активні військові дії, і працюють без перебоїв.

Керівництво Компанії очікує достатній рівень ліквідності для забезпечення діяльності бізнесу. Однак немає ясності стосовно подальшого розвитку воєнної ситуації та її впливу на операційну діяльність та безпеку активів Компанії. У разі погіршення ситуації керівництво все ще зможе вживати додаткових заходів для покращення ліквідності.

Керівництво підтверджує, що вищевикладені факти та обставини, а саме, поточна ситуація та подальший розвиток воєнних дій є суттєвими невизначеностями, які можуть викликати сумніви щодо здатності Компанії продовжувати свою діяльність на безперервній основі та, як наслідок, вона може бути нездатною реалізувати активи та виконати свої зобов'язання під час звичайної діяльності.

Невизначеність, що існує на дату складання цієї фінансової звітності, зокрема, знаходиться поза контролем керівництва. Незважаючи на ці суттєві невизначеності, керівництво продовжує вживати заходів по мінімізації впливу на Компанію, і таким чином, вважає, що застосування припущення про безперервність діяльності при підготовці цієї фінансової звітності є доцільним.

При складанні цієї фінансової звітності враховувалися відомі і які оцінюються результати зазначених факторів на фінансовий стан і результати діяльності Компанії у звітному періоді. Дана фінансова звітність не включає коригувань, які можуть мати місце в результаті такої невизначеності. Про такі коригування буде повідомлено, якщо вони стануть відомі і зможуть бути оцінені.

На 31 грудня 2025 та 31 грудня 2024 років загальна кількість затверджених до випуску, випущених простих акцій Компанії, що є в обігу, складала 1 985 231 акцій номінальною вартістю 100 гривень за акцію. Усі випущені прості акції повністю сплачені. Кожна проста акція має один голос при голосуванні. Сума акціонерного (статутного) капіталу на 31 грудня 2025 року складає 198 523 тисяч гривень. Протягом 2025 року акціонерний (статутний) капітал не змінювався. Власники статутного капіталу, станом на 31 грудня 2025 року та на 31 грудня 2024 року:

Аванси видані відображаються у Звіті про фінансовий стан за собівартістю із врахуванням можливого знецінення. Якщо існує свідоцтво того, що товари або послуги, до яких відноситься аванс, не будуть отримані, відповідне знецінення признається у складі прибутку або збитку.

Аванси відносяться в категорію довгострокових активів, якщо товари або послуги, за які здійснений аванс, будуть отримані через один рік або пізніше, або якщо аванс відноситься до активу, який при первинному визнанні включається в категорію необоротних активів.

Аванси видані не є фінансовими активами, оскільки їх майбутня економічна вигода полягає у отриманні товарів чи послуг. 

Знецінення авансів, виданих за довгострокові активи відображається у складі інших витрат Звіту про фінансові результати.

Для цілей управління капіталом капітал включає в себе:

- Акціонерний капітал;

- Резервний капітал;

- Додатковий капітал;

- Нерозподілений прибуток (накопичений збиток).

Головною метою управління капіталом Компанії є підтримка достатньої кредитоспроможності та забезпеченості власними коштами з метою збереження можливості Компанії продовжувати свою діяльність як безперервно діючого підприємства. Політика Компанії стосовно управління капіталом націлена на забезпечення і підтримку оптимальної структури капіталу для зменшення загальних витрат на капітал та гнучкості, необхідних для доступу Компанії до ринків капіталу. Керівництво намагається зберігати баланс між більш високою дохідністю, яку можна досягти при вищому рівні позикових коштів, та перевагами і стабільністю, які забезпечує стійка позиція капіталу.

Компанія розглядає капітал та позики у якості важливих компонентів фінансування і, як наслідок, як частину своєї діяльності з управління капіталом.

Для підтримування або коригування структури капіталу Компанія може коригувати суму дивідендів, що виплачуються власникам, повертати їм капітал, збільшувати розмір статутного капіталу або продавати активи для зменшення суми боргу.

Сума капіталу, управління яким здійснює Компанія станом на 31 грудня 2025 року, складає 125 951 тисяча гривень (у 2024 році: 124 824 тисяч гривень).

Управління ризиком капіталу, головним чином, стосується виконання вимог українського законодавства.

Цілі, політика та процедури управління капіталом протягом періодів, що закінчилися 31 грудня 2025 та 2024 років, не змінювалися.

Інші операційні витрати:

Інші операційні доходи:

Аванси отримані враховуються за собівартістю. Аванси відносяться в категорію довгострокових зобов'язань, якщо товари або послуги, за які здійснено аванс, будуть реалізовані через один рік або пізніше.

Дисконтування авансів отриманих не здійснюється, якщо момент поставки залежить від ініціативи покупця, якщо розмір змінної компенсації (винагорода) залежить від майбутніх подій, які не підконтрольні сторонам договору та в інших випадках. Дисконтування авансів отриманих, за якими винесено відповідне професійне судження щодо наявності компоненту фінансування в договорі, здійснюється з дати отримання таких авансів.

Аванси, видані або отримані в валюті, що відрізняється від функціональної валюти Компанії, не підлягає перерахунку на кінець звітного періоду та відображається за курсом, за яким такі аванси були зараховані при первісному визнанні. 

Компанія надає інформацію про суттєву облікову політику. Інформація про облікову політику є суттєвою, якщо без неї користувачі фінансової звітності не зможуть зрозуміти іншу суттєву інформацію у фінансовій звітності. Крім того, у деяких випадках Компанія може надавати несуттєву інформацію про облікову політику, якщо її розкриття не приховує суттєву інформацію про облікову політику.

Незавершене будівництво - це недобудована частина основних засобів, включаючи передоплати постачальникам. Незавершене будівництво не амортизується.

Витрати на дрібний ремонт і обслуговування відносяться на витрати того фінансового періоду, в якому вони були понесені. Вартість заміни значних компонентів основних засобів капіталізується, а компоненти, які були замінені, списуються.

Компанія зобов'язана провести тести на знецінення відповідно до МСБО 36 для своїх підрозділів, що генерують грошові кошти, де визначені показники знецінення. Одним із визначальних факторів у визначенні одиниці, що генерує грошові кошти, є здатність генерувати незалежні грошові потоки для цієї одиниці.

Також на кожну звітну дату Керівництво аналізує основні засоби на предмет їх можливого знецінення. Якщо присутні будь-які ознаки знецінення, Керівництво розраховує відшкодовану суму, яка є справедливою вартістю активу за вирахуванням витрат на продаж або вартість його використання, залежно від того, яка з цих сум вище. Балансова вартість основних засобів списується до відшкодованої суми, а збиток від їх знецінення і переоцінки признається в інших сукупних прибутках в сумі залишку попередньої дооцінки активу. У фінансовому результаті визнається тільки сума перевищення знецінення/переоцінки над сумою позитивної переоцінки. Збиток від знецінення активу, визнаний в попередніх періодах, сторнується, якщо сталися зміни в розрахунках, які застосовувалися для визначення вартості використання активу або його справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж.

Об'єкти основних засобів знімаються з обліку при їх вибутті або у випадку, якщо від їх подальшого використання не очікується отримання економічних вигід. Прибуток і збитки від вибуття активів визначаються шляхом порівняння отриманих коштів і балансової вартості цих активів і визнаються у складі інших доходів та витрат Звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) у періоді, в якому визнання активу припиняється. Після вибуття активу залишковий капітал у дооцінках такого активу перекласифіковується до нерозподіленого прибутку.

Надходження від продажу вироблених у процесі тестування виробничого обладнання зразків продукції Компанія враховує у складі прибутку чи збитків. Собівартість проданих зразків продукції визнається відповідно до МСБО (IAS) 2 "Запаси". Будь-які такі надходження та витрати, а також статті звіту про прибутки та збитки, до яких вони включені, Компанія розкриває у звітності, оскільки така продукція не вважається виробленою під час звичайної діяльності Компанії.

Умовний актив не визнається в звіті про фінансовий стан компанії, але розкривається у фінансовій звітності, якщо вірогідно отримання економічних вигід.

Умовні зобов'язання не визнаються у звіті про фінансовий стан, якщо не існує ймовірності, що для погашення зобов'язання буде необхідний відтік економічних ресурсів, і його можна обґрунтовано оцінити. Умовні зобов'язання розкриваються, якщо тільки можливість відтоку ресурсів, що представляють економічну вигоду, не є віддаленою.

Відстрочений податок на прибуток розраховується балансовим методом відносно перенесених з минулих періодів податкових збитків і тимчасових різниць, що виникають між податковою базою активів і зобов'язань і їх балансовою вартістю для цілей фінансової звітності.

Суми відстрочених податків розраховуються за ставками оподаткування, які введені в дію або мають бути введені в дію на звітну дату і які, як очікується, застосовуватимуться в періодах, коли буде сторнована тимчасова різниця або використаний перенесений податковий збиток.

Відстрочені податкові активи по тимчасових різницях, які зменшують базу оподаткування, і перенесені податкові збитки визнаються тільки в тій мірі, в якій існує вірогідність отримання прибутку до оподаткування, відносно якого можна буде реалізувати тимчасові різниці.

Визнаний відстрочений податковий актив являє собою суму податку на прибуток, яка може бути зарахована проти майбутніх податків на прибуток, і відображається у звіті про фінансовий стан.. Оцінка майбутніх оподатковуваних прибутків та суми податкового кредиту, використання якого є можливим у майбутньому, базується на середньостроковому плані та результатах його екстраполяції на майбутні періоди.

Оцінка термінів корисного використання об'єктів основних засобів вимагає застосування професійних суджень з урахуванням строків експлуатації подібних активів у минулому. Компанія одержує майбутні економічні вигоди від активів переважно у результаті їх використання. Однак такі чинники, як технічний та економічний знос та старіння, часто призводять до скорочення економічних вигід від активів. Керівництво оцінює залишкові строки експлуатації відповідно до поточного технічного стану активів та оціночного періоду, протягом якого Компанія, як очікується, отримає вигоди від їх використання. При цьому враховуються такі основні чинники:

(а) передбачуване використання активів;

(б) прогнозний знос залежно від експлуатаційних параметрів та регламенту технічного обслуговування; і

(в) технічний або економічний знос внаслідок зміни ринкових умов.

Термін корисного використання основних засобів, встановлений при первісному визнанні об'єкта основних засобів, не може перевищувати:

Термін корисного використання встановлюється виходячи з очікуваного терміну використання об'єкта у сумі повних місяців такого використання.

Відповідно до облікової політики компанії ліквідаційна вартість основних засобів встановлюється на рівні нуля. Ліквідаційна вартість, методи амортизації та терміни експлуатації переглядаються і, при необхідності, коригуються на кожну звітну дату перспективно.

Компанія припиняє визнання фінансового активу тоді і тільки тоді, коли: 

а) спливає строк дії передбачених договором прав на грошові потоки від цього фінансового активу; або 

б) вона передає цей фінансовий актив і ця передача відповідає вимогам для припинення визнання; або 

в) перегляд грошових потоків за фінансовим активом або модифікація фінансового активу в інший спосіб призводить до істотної зміни (понад 10%) теперішньої вартості переглянутих або модифікованих грошових потоків (з використанням первісної ефективної ставки відсотку цього фінансового активу). 

Списання - це подія припинення визнання. Компанія може списати фінансові активи, щодо яких ще вживаються заходи з примусового стягнення, коли Компанія намагається стягнути суми заборгованості за договором, хоча у неї немає обґрунтованих очікувань щодо їх стягнення. 

Грошові кошти і їх еквіваленти включають гроші в касі, грошові кошти на банківських рахунках до запитання і інші короткострокові високоліквідні інвестиції з первинним терміном розміщення не більше трьох місяців, які схильні до незначного ризику зміни вартості.

Всі грошові кошти обліковуються за номінальною вартістю. 

Овердрафти відображаються в Балансі як короткострокові кредити. 

Сума грошових коштів, які Компанія не може використати для поточної діяльності, зокрема, за рахунками в банках, щодо яких є сумніви в можливості отримання грошових коштів, відображається в складі інших поточних або довгострокових активів і не є грошовими коштами.

Еквівалентами грошових коштів визнаються депозитні вклади до запитання, а також зі строком розміщення до 3-х місяців включно. Інші депозитні рахунки та вклади визнаються інвестиціями та обліковуються як фінансові активи, що оцінюються за амортизованою вартістю. 

Депозити, розміщені на строк більше 3-х місяців, є фінансовими активами, що оцінюються за амортизованою вартістю, і поділяються на: 

а) короткострокові - на строк від 3-х до 12 місяців; 

б) довгострокові - на строк понад 12 місяців.

Дивіденди признаються як зобов'язання і віднімаються з капіталу на звітну дату, тільки якщо вони оголошені до або на звітну дату. Інформація про дивіденди розкривається в примітках до фінансової звітності, якщо вони запропоновані до звітної дати або запропоновані або оголошені після звітної дати, але до затвердження фінансової звітності до випуску.

Заробітна плата, єдиний соціальний внесок України, щорічні відпускні і лікарняні, преміальні і негрошові винагороди (наприклад, безкоштовне медичне обслуговування) нараховуються того року, в якому відповідні послуги надаються працівниками Компанії. Компанія платить передбачені законодавством внески до Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, Фонду загальнодержавного соціального страхування України на випадок безробіття та Пенсійного фонду у вигляді єдиного соціального внеску на користь своїх співробітників. Внесок розраховується як відсоток від поточної валової суми заробітної плати і відноситься на витрати у міру їх виникнення.

Витрати враховуються згідно методу нарахування. Витрати визнаються в разі зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, які можуть бути надійно оцінені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу їх вартості між відповідними звітними періодами.

Фінансові доходи і витрати включають процентні доходи і витрати за фінансовими активами і зобов'язаннями, ефект дисконтування пенсійних зобов'язань і резерву по виведенню активів з експлуатації, а також прибутки та збитки від курсових різниць. Процентні доходи і витрати визнаються з використанням методу ефективної процентної ставки, виходячи з бази їх нарахування та строку використання відповідних активів і зобов'язань.

Класифікація фінансових зобов'язань. Компанія класифікує фінансові зобов'язання на такі групи: 

- фінансові зобов'язання, що оцінюються за амортизованою вартістю; 
- фінансові зобов'язання, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток, включно з похідними інструментами, що є зобов'язаннями; 
- фінансові зобов'язання, які на власний розсуд класифіковані без права подальшої рекласифікації як такі, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. 

Класифікація фінансових зобов'язань, які оцінюються за справедливою вартістю через прибуток чи збиток застосовується до похідних фінансових інструментів, фінансових зобов'язань, утримуваним для торгівлі (наприклад, короткі позиції по цінних паперах), умовної винагороди, визнаної покупцем при об'єднанні бізнесу, та інших фінансових зобов'язань, визначених як такі при первісному визнанні, та договорів фінансової гарантії та зобов'язань із надання кредитів. 

Фактично наявні в Компанії фінансові активи належать до категорій тих, які оцінюються за амортизованою вартістю.

До фінансових зобов'язань відносяться: кредиторська заборгованість за основною діяльністю та інша кредиторська заборгованість, заборгованість за позиковими коштами, фінансові гарантії та інші фінансові зобов'язання. 

Визнання фінансових зобов'язань. Компанія визнає фінансове зобов'язання в своєму Звіті про фінансовий стан тоді і тільки тоді, коли Компанія стає стороною за договором, що визначає умови відповідного інструмента.

Первісна оцінка фінансових зобов'язань. Фінансове зобов'язання під час первісного визнання Компанія оцінює за справедливою вартістю, зменшеною в разі фінансового зобов'язання, оцінюваного не за справедливою вартістю через прибуток або збиток, на суму витрат на угоду, що напряму відносяться до придбання або випуску фінансового зобов'язання. 

Подальша оцінка фінансових зобов'язань. Після первісного визнання Компанія оцінює фінансове зобов'язання за: 

а) амортизованою вартістю; 

б) справедливою вартістю через прибуток або збиток. 

Компанія не здійснює рекласифікацію фінансових зобов'язань. 

Припинення визнання фінансових зобов'язань. Компанія припиняє визнання фінансового зобов'язання (або частини фінансового зобов'язання) тоді і тільки тоді, коли воно погашене, тобто коли передбачене договором зобов'язання виконане, анульоване або припинене після закінчення строку. 

Угода між Компанією та кредитором щодо заміни одного боргового інструмента на інший з істотно відмінними умовами обліковується як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання. Аналогічно істотна модифікація умов наявного фінансового зобов'язання або його частини (незалежно від того, чи викликана вона фінансовими труднощами Компанії) обліковується як погашення первісного фінансового зобов'язання та визнання нового фінансового зобов'язання.

Умови вважаються суттєво відмінними, якщо дисконтована приведена вартість грошових потоків відповідно до нових умов, включаючи всі сплачені винагороди за вирахуванням отриманих винагород, дисконтованих із використанням первісної ефективної процентної ставки, як мінімум, на 10% відрізняється від дисконтованої приведеної вартості решти грошових потоків від первісного фінансового зобов'язання.

Якщо обмін борговими інструментами чи модифікація умов обліковується як погашення, всі витрати або сплачені винагороди визнаються у складі прибутку чи збитку від погашення. Якщо обмін або модифікація не обліковується як погашення, всі витрати чи сплачені винагороди відображаються як коригування балансової вартості зобов'язання і амортизуються протягом строку дії модифікованого зобов'язання, що залишився. 

Фінансові зобов'язання, віднесені у категорію оцінки за справедливою вартістю через прибуток чи збиток. Компанія може віднести окремі зобов'язання у категорію оцінки за справедливою вартістю через прибуток чи збиток при первісному визнанні. Прибутки та збитки за такими зобов'язаннями відображаються у складі прибутку чи збитку, крім суми змін у справедливій вартості, яка пов'язана зі змінами кредитного ризику за цим зобов'язанням (визначається як сума, яка не відноситься до змін ринкових умов, внаслідок яких виникає ринковий ризик), яке відображене в іншому сукупному доході та в подальшому не рекласифікується у прибуток чи збиток. Це можливо, якщо таке представлення не створює або не збільшує облікову невідповідність. У такому випадку прибутки та збитки, пов'язані зі змінами кредитного ризику за зобов'язанням, також відображаються у складі прибутку чи збитку. 

Операції в іноземній валюті підлягають відображенню в обліку за поточним курсом на дату здійснення операції. 

Залишки за рахунками в іноземній валюті підлягають переоцінці за поточним курсом на дату складання звітності. 

Поточним курсом визнається офіційний курс гривні щодо іноземних валют за даними офіційного сайту Національного банку України (НБУ). 

Курсова різниця, що виникає при переоцінці залишків грошових коштів за рахунками в іноземній валюті на дату складання звітності, визнається як дохід або витрати в періоді її виникнення. Ця курсова різниця підлягає відображенню в складі інших операційних доходів (витрат). 

Якщо не вказане інше, усі суми в цій фінансовій звітності представлені в національній валюті України, українській гривні, яка також є функціональною валютою Компанії.

Податок на прибуток наведений у фінансовій звітності відповідно до законодавства України, яке вступило в дію або повинно бути введено в дію на звітну дату. Витрати з податку на прибуток включають поточні податки та відстрочене оподаткування та відображаються у складі прибутку чи збитку за рік, якщо тільки вони не мають бути відображені в іншому сукупному доході або безпосередньо у складі капіталу у зв'язку з тим, що вони стосуються операцій, які також відображені у цьому самому або іншому періоді в іншому сукупному доході або безпосередньо у складі капіталу.

Придбані нематеріальні активи первісно оцінюються за собівартістю. Собівартість нематеріального активу складається з ціни його придбання (включаючи будь-які імпортні мита та податки на придбання, що не відшкодовуються), а також із будь-яких видатків на підготовку активу до використання за призначенням, які безпосередньо відносяться до нього. В подальшому, нематеріальні активи відображаються за собівартістю, за вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від знецінення.

Наступні витрати, понесені після первісного визнання придбаного нематеріального активу лише зрідка визнаються в складі балансової вартості активу. Усі інші витрати відносяться на витрати у тому періоді, в якому вони були понесені.

Якщо Компанія виступає орендарем за договором оренди нематеріальних активів, вона не застосовує МСФЗ (IFRS) 16 "Оренда" для таких активів та визнає орендні платежі за такою орендою як витрата або лінійним методом протягом строку оренди, або з використанням іншого систематичного підходу.

Амортизація визнається на прямолінійній основі протягом очікуваного строку корисного використання нематеріальних активів, що мають обмежений строк корисного використання.

Строки корисного використання груп нематеріальних активів представлені таким чином:

Ліквідаційна вартість всіх нематеріальних активів прирівнюється нулю.

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання не амортизуються. Компанія проводить перевірку на наявність ознак знецінення таких нематеріальних активів шляхом порівняння суми очікуваного відшкодування з його балансовою вартістю або щорічно, або кожного разу, коли виникають ознаки можливого зменшення корисності нематеріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу, який не амортизується, Компанія переоцінює у кожному періоді для визначення, чи продовжують події та обставини підтверджувати оцінку невизначеності строку корисного використання такого активу. Якщо такі події та обставини не підтверджують її, зміна оцінок корисного використання цього активу з невизначеного на певний Компанія враховує, як зміни в облікових оцінках.

Статутний капітал формується з внесків Учасників Компанії Перевищення справедливої вартості внесених у капітал сум над номінальною вартістю частки в статутному капіталі обліковується у складі іншого додаткового капіталу.

У момент укладення договору Компанія оцінює, чи є угода орендою або чи містить вона ознаки оренди, тобто визначає, передає договір право контролювати використання ідентифікованого активу протягом певного періоду часу в обмін на відшкодування.

Компанія як орендар. Керівництво застосовує професійне судження для того, щоб визначити, чи переважно всі ризики та вигоди від володіння фінансовими та орендними активами, коли Компанія є орендодавцем, передаються контрагентам, зокрема, які ризики та вигоди є найбільш суттєвими і з чого складаються переважно всі ризики та вигоди.

При визначенні строку оренди керівництво враховує усі факти та обставини, які створюють економічні стимули для використання можливості подовження договору чи відмови від можливості його припинення. Опціони на подовження (або періоди часу після строку, визначеного умовами опціонів на припинення оренди) включаються до строку оренди тільки у тому випадку, якщо існує достатня впевненість у тому, що договір буде подовжено (або не буде припинено).

Для оренди офісних приміщень (обладнання та транспортних засобів), як правило, найбільш значущими є такі фактори:

- у Компанії, як правило, є достатня впевненість у тому, що вона подовжить (або не припинить) оренду, якщо для припинення (чи відмови від подовження) договору оренди встановлені значні штрафи.
- у Компанії, як правило, є достатня впевненість у тому, що вона подовжить (або не припинить) оренду, якщо будь-які капіталізовані витрати на покращення орендованого активу, як очікується, матимуть істотну ліквідаційну вартість.

В інших випадках Компанія розглядає інші фактори, у тому числі тривалість оренди у минулих періодах, а також витрати і порушення у звичайному порядку діяльності, які потребуватимуться для заміни орендованого активу.

Компанія застосовує єдиний підхід до визнання та оцінки всіх договорів оренди, за винятком короткострокової оренди, оренди активів з низькою вартістю. Компанія визнає зобов'язання з оренди щодо здійснення орендних платежів і активи у формі права користування, які представляють собою право на використання базових активів. У Компанії немає права використовувати ідентифікований актив, якщо орендодавець має суттєве право замінити актив протягом терміну використання, навіть якщо актив безпосередньо вказаний у договорі оренди. Такий договір не містить компонента оренди. Якщо Компанія не може легко визначити наявність у орендодавця суттєвого права на заміну, Компанія розцінює цей факт таким, що право на заміну не є суттєвим.

Можливості подовження та припинення договорів оренди. Можливості подовження та припинення договорів передбачені у низці договорів оренди активів Компанії. Вони використовуються для забезпечення максимальної операційної гнучкості при управлінні активами, які Компанія використовує у своїй діяльності. У тих випадках, коли опціон фактично виконаний (чи не виконаний) або у Компанії виникає зобов'язання виконати (чи не виконати) його, оцінка строку оренди переглядається. Оцінка наявності достатньої упевненості переглядається лише у разі значних подій або значних змін в обставинах, які впливають на оцінку і які Компанія може контролювати.

Звільнення з оренди. Компанія застосовує звільнення від визнання щодо короткострокової оренди до своїх короткострокових договорів оренди (тобто, до договорів, за якими на дату початку оренди термін оренди становить не більше 12 місяців і які не містять права (опціону) на купівлю базового активу). Компанія також застосовує звільнення від визнання щодо оренди активів з низькою вартістю до договорів оренди базових активів вартістю в сумі, що є гривневим еквівалентом 5 000 дол. США на дату договору оренди. Орендні платежі по короткостроковій оренді, оренді активів з низькою вартістю визнаються як витрати лінійним методом протягом терміну оренди. Незалежно від вартості IT-техніку, предмети меблів, інструменти та інвентар Компанія відносить до базових активів із низькою вартістю.

Компанія як орендодавець. Оренда, за якою у Компанії залишаються практично всі ризики і вигоди, пов'язані з володінням активом, класифікується як операційна оренда. Орендний дохід, що виникає, враховується лінійним методом протягом терміну оренди і включається в інший операційний дохід.

Первісні прямі витрати, понесені при укладенні договору операційної оренди, включаються до балансової вартості переданого в оренду активу і визнаються протягом терміну оренди на тій же основі, що і дохід від оренди.

Суборенда. Компанія класифікує суборенду як операційну оренду у разі, якщо головний договір, у якому компанія виступає проміжним орендодавцем, є короткостроковою орендою. В іншому випадку суборенда класифікується на підставі активу з права користування, обумовленого головним договором оренди, у якому компанія виступає проміжним орендодавцем.

У зв'язку з тим, що відсоткова ставка, закладена в договорі оренди, не може бути легко визначена, Компанія, виступаючи за таким договором проміжним орендодавцем, використовує ставку дисконтування, що використовується в головному договорі оренди (скориговану з урахуванням первинних прямих витрат, пов'язаних із суборендою), для оцінки чистої інвестиції в суборенду.

Якщо період суборенди збігається зі строком оренди за головним договором, що залишився, умови суборенди найчастіше призводять до того, що активи у формі права користування класифікуються як фінансова оренда з точки зору Компанії - проміжного орендодавця.

Компанія визнає дебіторську заборгованість, якщо має безумовне право на відшкодування, зумовлене лише плином часу, і оцінює її за ціною операції (згідно з визначенням, наведеним у МСФЗ 15), якщо торговельна дебіторська заборгованість не містить значного компоненту фінансування. Компанія коригує суму дебіторської заборгованості з врахуванням впливу часової вартості грошей, якщо договір містить значний компонент фінансування.

Компанія під час первісного визнання оцінює кредиторську заборгованість за справедливою вартістю, зменшеною на суму витрат за угодою. Компанія коригує суму кредиторської заборгованості з врахуванням впливу часової вартості грошей, якщо договір містить значний компонент фінансування.

Після первісного визнання Компанія оцінює дебіторську та кредиторську заборгованість за амортизованою вартістю з використанням методу ефективної ставки відсотка, а для дебіторської заборгованості ще й за мінусом оціночного резерву під очікувані кредитні збитки.

Поточну дебіторську/кредиторську заборгованість за ТМЦ, роботи, послуги, яка виникла в процесі операційної діяльності та строк оплати/погашення якої не перевищує 12 місяців, відображають в фінансовій звітності за номінальною вартістю (з урахуванням оціночного резерву під збитки для дебіторської заборгованості).

Компанія класифікує зобов'язання як непоточне, якщо вона має право на дату закінчення звітного періоду відстрочити врегулювання зобов'язання як мінімум на 12 місяців незалежно від того, чи планує вона користуватися цим правом. Якщо право відстрочити врегулювання зобов'язання залежить від виконання підприємством певних умов, то таке право існує на дату закінчення звітного періоду, лише якщо підприємство виконало всі умови до цієї дати.

Компанія може класифікувати зобов'язання, що виникають за кредитною угодою, як непоточні, якщо її право відстрочити погашення цих зобов'язань зумовлене виконанням спеціальних умов протягом 12 місяців після завершення звітного періоду.

Компанії необхідно розкрити інформацію, яка дозволяє користувачам усвідомити ризик того, що зобов'язання можуть підлягати поверненню протягом 12 місяців після завершення звітного періоду:

*інформацію про спеціальні умови, коли підприємство їх має виконати;

*балансову вартість пов'язаних зобов'язань.

Запаси. У Звіті про фінансовий стан запаси враховуються за собівартістю або чистою вартістю реалізації залежно від того, яка з цих сум менша. Чиста вартість реалізації - це розрахункова ціна реалізації у ході нормального ведення бізнесу за вирахуванням оціночних витрат на доведення запасів до завершеного стану та витрат на збут.

Списання запасів. Компанія при списанні запасів використовує метод ФІФО.

Компанія використовує один і той же метод списання для всіх одиниць запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання.

Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) повністю списується на відповідну статтю витрат при їх передачі в експлуатацію.

Частина операцій купівлі-продажу здійснюється із використанням взаємозаліків або інших розрахунків у негрошовій формі. Як правило, ці операції здійснюються у формі взаємозаліків або за рахунок циклу негрошових операцій за участю декількох компаній. Негрошові розрахунки включають також розрахунки векселями, які є борговими інструментами.

Взаємозалік фінансових активів та зобов'язань, з подальшим включенням до звіту про фінансовий стан лише їхньої чистої суми, може здійснюватися лише у випадку існування юридично визначеного права взаємозаліку визнаних сум, коли є намір провести розрахунок на основі чистої суми або одночасно реалізувати актив та розрахуватися за зобов'язаннями. При цьому право на взаємозалік (а) не повинне залежати від майбутніх подій та (б) повинне мати юридичну силу в усіх наступних обставинах: (i) у ході звичайного ведення бізнесу, (ii) у випадку дефолту та (iii) у випадку неплатоспроможності або банкрутства.

Продажі та закупівлі, що, як очікується, будуть врегульовані у формі взаєморозрахунків чи інших негрошових розрахунків, визнаються на основі управлінської оцінки справедливої вартості, яка буде отримана чи передана у ході негрошових розрахунків. Справедлива вартість визначається на основі наявних доступних ринкових даних.

Основні засоби обліковуються за моделлю переоцінки (за переоціненою вартістю, яка є його справедливою вартістю на дату переоцінки за вирахуванням подальшої накопиченої амортизації та подальших накопичених збитків від знецінення (зменшення корисності)). При переоцінці основних засобів Компанія застосовує метод виключення накопиченої амортизації з валової балансової вартості основного засобу.

Оцінка основних засобів здійснюється з достатньою регулярністю для того, щоб справедлива вартість активу суттєво не відрізнялася від його балансової вартості. Оскільки більшість основних засобів має спеціалізований характер, їх справедлива вартість визначається з використанням амортизованої вартості заміщення (рівень 3).

На балансову вартість основних засобів впливає оцінка амортизованої вартості їх  заміщення та інших ресурсів (робочого капіталу). Зміни цих припущень можуть мати істотний вплив на справедливу вартість основних засобів [822100].

Різниця між амортизацією, нарахованою на первісну вартість активу, та амортизацією, нарахованою на балансову вартість активу, перекласифіковується з капіталу у дооцінках основних засобів до нерозподіленого прибутку регулярно, починаючи з місяця, наступного за місяцем визнання переоцінки.

Забезпечення майбутніх виплат і платежів визнаються у випадках, коли у Компанії є поточні юридичні або передбачувані зобов'язання в результаті минулих подій, коли існує вірогідність відтоку ресурсів для того, щоб розрахуватися по зобов'язаннях, і їх суму можна розрахувати з достатньою мірою точності. Коли існує декілька схожих зобов'язань, вірогідність того, що буде потрібний відтік грошових коштів для їх погашення, визначається для усього класу таких зобов'язань.

Компанія формує резерв під забезпечення виплат відпусток.

Резерви оцінюються за приведеною вартістю витрат, які, як очікується, будуть потрібні для погашення зобов'язання з використанням процентної ставки (до оподаткування), що відбиває поточні ринкові оцінки вартості грошей в часі і ризики, властиві зобов'язанню. Збільшення резерву з часом признається як процентна витрата.

Припущення для визначення суми забезпечення майбутніх виплат і платежів. Резерви майбутніх виплат (або забезпечення) визнаються лише тоді, коли:

- Компанія має поточне зобов'язання (юридичне або обумовлене практикою) в результаті минулих подій;
- існує ймовірність, що для погашення цього зобов'язання потрібне буде відволікання ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди;
- може бути зроблена достовірна розрахункова оцінка суми зобов'язання.

При створенні резерву Компанія приймає до уваги тільки ті зобов'язання, які виникають в результаті минулих подій, не пов'язаних з майбутніми діями Компанії.

Сума, визнана в якості резерву, являє собою найкращу оцінку витрат, необхідних для врегулювання зобов'язання на звітну дату.

Якщо вплив тимчасової вартості грошей істотний, величина забезпечення дорівнює дисконтованій вартості очікуваних витрат на погашення зобов'язання.

При оцінці резервів, Компанія: бере до уваги ризики і невизначеність та не враховує прибуток від очікуваного вибуття активів, якщо таке вибуття тісно пов'язане з можливістю виникнення зобов'язання.

Якщо існують законодавчі вимоги, згідно з якими Компанія повинна робити соціальні виплати своїм співробітникам в майбутньому, то під ці зобов'язання формуються відповідні резерви.

ПДВ з операцій, які здійснює Компанія, стягується за наступними ставками: 20% при продажу на території Україні та імпорті товарів, робіт чи послуг, 14% при продажу деяких сільськогосподарських товарів, 7% при продажу медвиробів, лікарських засобів та 0% при експорті товарів та виконанні робіт або наданні послуг за межі України. Податкове зобов'язання з ПДВ дорівнює загальній сумі ПДВ, акумульованій за звітний період, і виникає на дату відвантаження товарів клієнту або на дату надходження коштів від клієнта залежно від того, яка подія відбулася раніше. Податковий кредит з ПДВ - це сума, на яку платник податку має право зменшити свої зобов'язання з ПДВ за звітний період. Право на податковий кредит з ПДВ виникає в момент отримання податкової накладної, яка видається в момент надходження оплати постачальнику, або в момент отримання товарів, робіт, послуг залежно від того, яка подія відбувається раніше.

Нереалізовані податковий кредит та зобов'язання з ПДВ відображається в Звіті про фінансовий стан на нетто-основі. У тих випадках, коли під знецінення дебіторської заборгованості був створений резерв під очікувані кредитні збитки, збиток від знецінення обліковується за валовою сумою заборгованості, включаючи ПДВ.

Операції з пов'язаними сторонами. У ході звичайної діяльності Компанія проводить операції з пов'язаними сторонами. Для обґрунтування суми винагороди компанія використовує метод порівняльної неконтрольованої ціни. При визначенні того, чи проводилися операції по ринкових або неринкових процентних ставках, використовуються професійні судження, якщо для таких операцій немає активного ринку. Підставою для таких суджень є ціноутворення щодо подібних видів операцій із непов'язаними сторонами та аналіз ефективної процентної ставки.

Інформацію щодо операцій з пов'язаними сторонами розкрито у Примітці [818000].

Нові і переглянуті МСФЗ/МСБО у фінансовій звітності

Компанія прийняла до застосування такі нові і переглянуті стандарти і тлумачення, а також поправки до них, які викладені державною мовою та офіційно оприлюднені Міністерством фінансів України та набули обов'язкової чинності для облікових періодів, які починають діяти на або після 1 січня 2024 року. Наступні змінені стандарти набули чинності у 2024 році і не мали суттєвого впливу на Компанію:

Поправки до МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів" (опубліковані в серпні 2023 року та набувають чинності для річних періодів, що починаються 1 січня 2025 року, з можливістю дострокового застосування). Поправки покликані допомогти підприємствам визначити, чи підлягає валюта обміну на іншу валюту, а також визначити обмінний курс спот за відсутності можливості обміну. Метою оцінки обмінного курсу спот є визначення курсу, яким на цю дату могла б здійснюватися звичайна угода щодо валютного обміну між учасниками ринку в існуючих економічних умовах. Поправки до МСБО 21 не містять докладних вимог щодо оцінки обмінного курсу спот. Вони встановлюють основу, відповідно до якої підприємство може визначити обмінний курс спот на дату оцінки. В результаті переглянутий стандарт вимагатиме від підприємств використовувати послідовний підхід при оцінці можливості обміну валюти на іншу валюту, а якщо це неможливо, зобов'язання надати необхідну інформацію про те, як було визначено альтернативний обмінний курс.

Оскільки Компанія здійснює операції виключно у валютах, що є вільно конвертованими та для яких існує активний ринок, очікується, що поправки не матимуть суттєвого впливу на фінансову звітність Компанії. Компанія не планує змінювати облікову політику та вважає, що вплив нових вимог є незначним.

Поправки до МСФЗ 16: Зобов'язання щодо оренди при продажу та зворотній оренді" (опубліковано 22 вересня 2022 року та набирає чинності для річних періодів, що починаються 1 січня 2024 року або після цієї дати). Поправки стосуються операцій продажу та зворотної оренди, які відповідають вимогам МСФЗ 15 щодо обліку як продажу. Поправки вимагають, щоб продавецьлізингоодержувач згодом оцінив зобов'язання, що виникають в результаті операції, і таким чином, щоб він не визнав будьякий прибуток або збиток, пов'язаний з правом користування, яке він зберіг. Це означає відстрочення такого прибутку, навіть якщо зобов'язання полягає у здійсненні змінних платежів, які не залежать від індексу чи ставки. Поправки передбачають ретроспективне застосування. Зміни дозволяють підвищити прозорість у фінансовій звітності та посилити її відповідність економічній сутності операцій.лізингоодержувач згодом оцінив зобов'язання, що виникають в результаті операції, і таким чином, щоб він не визнав будьякий прибуток або збиток, пов'язаний з правом користування, яке він зберіг. Це означає відстрочення такого прибутку, навіть якщо зобов'язання полягає у здійсненні змінних платежів, які не залежать від індексу чи ставки. Поправки передбачають ретроспективне застосування. Зміни дозволяють підвищити прозорість у фінансовій звітності та посилити її відповідність економічній сутності операцій. лізингоодержувач згодом оцінив зобов'язання, що виникають в результаті операції, і таким чином, щоб він не визнав будь який прибуток або збиток, пов'язаний з правом користування, яке він зберіг. Це означає відстрочення такого прибутку, навіть якщо зобов'язання полягає у здійсненні змінних платежів, які не залежать від індексу чи ставки. Поправки передбачають ретроспективне застосування. Зміни дозволяють підвищити прозорість у фінансовій звітності та посилити її відповідність економічній сутності операцій.

Нові і переглянуті МСФЗ випущені, але які ще не набули чинності

Були опубліковані окремі нові стандарти та інтерпретації, що будуть обов'язковими для застосування Компанією у річних періодах, починаючи з 01 січня 2026 року та пізніших періодах. Компанія не застосовувала ці стандарти та інтерпретації до початку їх обов'язкового застосування.

Поправки до МСФЗ 9 та МСФЗ 7 "Контракти на відновлювальну електроенергію" ( набувають чинності для річних періодів, що починаються з 1 січня 2026 року). Поправки регулюють облік фінансових інструментів, пов'язаних з електроенергією, яка залежить від погодних умов або інших природних факторів.

Компанія не має контрактів, які стосуються відновлюваної електроенергії або електроенергії, залежної від природних факторів. Таким чином, зміни не матимуть суттєвого впливу на фінансову звітність Компанії. Компанія не планує змінювати облікову політику у зв'язку з цими поправками.

Щорічні покращення до МСФЗ випуск 11 (набувають чинності для річних періодів, що починаються з 1 січня 2026 року).  

МСФЗ 1: Облік хеджування для компаній, які вперше застосовують МСФЗ

МСФЗ 7: Прибуток або збиток від припинення визнання

МСФЗ 7: Розкриття інформації щодо визначення відстроченої різниці між справедливою вартістю та ціною угоди

МСФЗ 7: Вступ та розкриття інформації про кредитний ризик

МСФЗ 9: Припинення визнання орендарем зобов'язань з оренди

МСФЗ 9: Ціна угоди

МСФЗ 10: Визначення "фактичного агента"

МСБО 7: Метод собівартості

Покращення спрямовані на уточнення та вдосконалення стандартів для підвищення зрозумілості та узгодженості облікових підходів. Компанія провела аналіз зазначених змін та дійшла висновку, що вони не матимуть суттєвого впливу на її фінансову звітність, оскільки поточні облікові підходи вже відповідають принципам, уточненим у щорічних покращеннях. Відповідно, Компанія не очікує змін у своїй обліковій політиці чи у фінансових показниках.

Поправки до класифікації та оцінки фінансових інструментів (поправки до МСФЗ 9 та МСФЗ 7) (набувають чинності для річних періодів, що починаються з 1 січня 2026 року). Поправки оновлюють критерії класифікації фінансових інструментів для врахування складних фінансових продуктів. Компанія провела оцінку потенційного впливу змін та дійшла висновку, що зміни не матимуть суттєвого впливу на її фінансову звітність. Поточна класифікація фінансових інструментів відповідає оновленим критеріям, тому зміни не потребують перегляду облікової політики або додаткових розкриттів.

МСФЗ 18 "Подання та розкриття у фінансовій звітності" (набуває чинності для річних періодів, що починаються з 1 січня 2027 року). Впровадження МСФЗ 18 передбачає фундаментальні зміни у підході до структури та подання фінансової звітності. Нові вимоги МСФЗ 18 покликані підвищити порівнянність фінансової звітності, зокрема через запровадження більш чіткої структури звіту про прибутки та збитки та уточнення визначення показника "операційний прибуток або збиток". Також передбачено нові вимоги до розкриття "визначених керівництвом показників результативності" (management-defined performance measures), що сприятимуть підвищенню прозорості.

Компанія ще не застосовує МСФЗ 18 та наразі здійснює оцінку потенційного впливу його вимог на фінансову звітність. У межах підготовки до переходу керівництво Компанії розробила детальний план, відповідно до якого перша річна фінансова звітність  буде підготовлена за рік, що закінчується 31 грудня 2027 року.

Очікується, що застосування МСФЗ 18 матиме суттєвий вплив на структуру звіту про рух грошових коштів, оскільки відсотки та дивіденди отримані, а також виплати за позиками  повинні бути віднесені до відповідних окремих категорій. Компанія також здійснює оцінку відповідної класифікації статей для визначення операційного прибутку згідно з новими вимогами, зокрема щодо перекласифікації курсових різниць, які наразі включаються до операційної діяльності.

Нові вимоги до агрегування та дезагрегування інформації можуть призвести до змін у структурі подання показників з метою забезпечення найбільш релевантної та корисної інформації для користувачів фінансової звітності.

Компанія розглядає скоригований показник EBITDA як такий, що  відповідатиме визначенню "визначеного керівництвом показника результативності" згідно з МСФЗ 18. Крім того, здійснюється оцінка інших показників, які наразі розкриваються поза межами фінансової інформації, щодо відповідності визначенню таких показників.

На кожну наступну дату звітності Компанія надаватиме оновлену інформацію про статус переходу на МСФЗ 18.

МСФЗ 19 "Дочірні підприємства без публічної підзвітності: розкриття" (набувають чинності для річних періодів, що починаються 1 січня 2027 року). Впровадження МСФЗ 19 дозволить  застосовувати спрощені вимоги до розкриття інформації у фінансовій звітності, що спрямоване на зниження адміністративного навантаження, зокрема:

- скорочення обсягу розкриттів, які не є критично важливими для користувачів фінансової звітності;
- спрощення вимог до подання інформації щодо оцінок та припущень;
- відсутність необхідності розкривати окремі детальні примітки, які не є обов'язковими для дочірніх підприємств без публічної підзвітності.

Компанія не очікує впливу від впровадження МСФЗ 19, оскільки не передбачає змін у своїй фінансовій звітності та продовжить застосовувати чинні підходи до розкриття відповідно до інших застосовних стандартів.

Суттєві події після звітної дати, що б вимагали коригування чи розкриття - відсутні.

Сторони зазвичай вважаються пов'язаними, якщо сторони знаходяться під загальним контролем або якщо одна сторона контролює іншу або може здійснювати спільний контроль і чинити значний вплив на іншу сторону при ухваленні фінансових або операційних рішень. При аналізі кожного випадку стосунків, які можуть бути стосунками між пов'язаними сторонами, увага приділяється суті цих стосунків, а не тільки їх юридичній формі. Податки нараховуються і оплачуються відповідно до податкового законодавства України.

АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО»

У ході своєї діяльності Компанія наражається на ряд фінансових ризиків, серед яких ринковий ризик (включаючи ціновий ризик, валютний ризик, ризик грошових потоків та справедливої вартості процентної ставки), кредитний ризик та ризик ліквідності. Загальна програма управління ризиками у Компанії спрямована на зведення до мінімуму потенційного негативного впливу на фінансові результати Компанії тих ризиків, які піддаються управлінню.

Для ефективного управління ризиками Компанія:

Компанія наражається на кредитний ризик, який виникає тоді, коли інша сторона договору виявиться неспроможною повністю виконати свої зобов'язання при настанні терміну їх погашення. Кредитний ризик виникає в результаті операцій Компанії з контрагентами, внаслідок яких виникають фінансові активи.

Кредитний ризик пов'язаний з грошовими коштами та їх еквівалентами, фінансовими інструментами і депозитами, розміщеними в банках, а також з непогашеною дебіторською заборгованістю та зобов'язаннями за операціями. При виборі банків прийнятними вважаються лише провідні українські банки, що на момент розміщення коштів вважаються найменш ризиковими.

Рівень кредитного ризику щодо контрагентів затверджується та контролюється в оперативному режимі окремо по всіх значних клієнтах. Компанія не вимагає заставного забезпечення дебіторської заборгованості за основною діяльністю та іншої дебіторської заборгованості.

Станом на 31 грудня 2025 року максимальний кредитний ризик дорівнює балансовій вартості дебіторської заборгованості за основною діяльністю, іншої дебіторської заборгованості та грошових коштів. Компанія не має жодної застави у якості забезпечення.

Обачність при управлінні ліквідності передбачає наявність достатньої суми грошових коштів та наявність фінансування для виконання зобов'язань при настанні їхнього строку. Керівництво щодня відстежує рівень ліквідності та коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості, що дозволяє досягти активного моніторингу цільового рівня ліквідності. Для управління одночасно ризиком ліквідності та кредитним ризиком широко застосовується практика передоплати.

У поданій нижче таблиці показані фінансові зобов'язання Компанії за категоріями залежно від визначених в угодах строками погашення, що залишилися станом на звітну дату.

Аналіз фінансових зобов'язань за строками погашення станом на 31 грудня 2025 року представлено наступним чином:

Аналіз фінансових зобов'язань за строками погашення станом на 31 грудня 2024 року представлено наступним чином:

Діяльність Компанії здійснюється переважно на території України, відповідно, сума, що наражається на валютний ризик, визначається головним чином кредитами та позиковими коштами. Даний ризик, як й усі інші фінансові ризики, управляється централізовано і підлягає пильному моніторингу з боку топ-менеджменту Компанії.

Оскільки Компанія зазвичай не має значних процентних зобов'язань, грошові потоки Компанії переважно не залежать від змін ринкових процентних ставок. Фінансові інвестиції компанії, що мають фіксовані процентні ставки призводять до ризику справедливої вартості процентної ставки

Компанія наражається на ринкові ризики Ринкові ризики пов'язані з цінами на товарно-сировинні ресурси та відкритими позиціями за процентними зобов'язаннями, які великою мірою залежать від загальних та специфічних ринкових змін. Керівництво встановлює ліміти сум ризику, що може бути прийнятий Компанією, та щоденно контролює їх дотримання. Проте застосування такого підходу не запобігає виникненню збитків за межами цих лімітів у випадку більш суттєвих ринкових змін.

Відмінності між українськими правилами оподаткування та МСФЗ призводять до виникнення певних тимчасових різниць між балансовою вартістю активів та зобов'язань для цілей фінансового звітування та їхньою податковою базою. У грудні 2010 року Україна прийняла новий Податковий кодекс, який набув чинності з 1 січня 2011 року. Компанія оподатковується податком на прибуток в Україні, який стягується з суми оподатковуваних прибутків за ставкою в 2025 році 18% (2024 рік: 18%). Компоненти витрат/(доходів) з податку на прибуток

Акціонерний капітал. На 31 грудня 2025 та 31 грудня 2024 років загальна кількість затверджених до випуску, випущених простих акцій Компанії, що є в обігу, складала 1 985 231 акцій номінальною вартістю 100 гривень за акцію. Усі випущені прості акції повністю сплачені. Кожна проста акція має один голос при голосуванні.

Резервний капітал. Резервний капітал це капітал, створений Компанією за рахунок відрахувань нерозподіленого прибутку з метою відшкодування можливих збитків, здійснення виплат інвесторам і кредиторам у разі недостатності коштів.

Додатковий капітал. Додатковий капітал - це суми дооцінки інших необоротних активів і фінансових інструментів; додаткові внески учасників, непов'язані зі зміною статутного капіталу; інші види додаткового капіталу.

Сума акціонерного (статутного) капіталу на 31 грудня 2025 року складає 198 523 тисяч гривень. Протягом 2025 року акціонерний (статутний) капітал не змінювався. Власники статутного капіталу, станом на 31 грудня 2025 року та на 31 грудня 2024 року: