А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я
A
Алгоритм оптового ринку електричної енергії
порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який визначається Національною комісією регулювання електроенергетики України
Антрацит
викопне вугілля. Належить до кам'яновугільних порід, містить 90-94 % вуглецю. Колір від оксамитово до залізно-чорного із сильним блиском скляним або напівметалічним; твердіший за буре та звичайн. камін. вугілля. Хороший горючий матеріал, але горить тільки при сильній тязі повітря, без полум'я (або з дуже слабким); без запаху й диму
Атомна електростанція
електростанція, в якій атомна (ядерна) енергія перетворюється на електричну енергію. Генератором теплової енергії на АЕС є ядерний реактор. Потім у турбоустановці теплова електроенергія перетворюється на механічну, а далі, у генераторі, механічна енергія обертання турбіни перетвориться на електричну
угору
Б
Базовий варіант паливозабезпечення
варіант паливозабезпечення ТЕС із використанням технологічно взаємозамінного вугілля
Базовий режим роботи електростанції
режим роботи електростанції із заданою постійною потужністю протягом встановленого інтервалу часу
Баланс електроенергії енергосистеми
система показників, яка характеризує відповідність споживаної електроенергії в енергосистемі, витрат її на власні потреби й утрат в електричних мережах величині вироблення електроенергії в енергосистемі з урахуванням перетікань електроенергії з іншими енергосистемами
Баланс потужності енергосистеми
система показників, яка характеризує відповідність між робочою потужністю електростанцій і навантаженням споживачів енергосистеми, з урахуванням нормованих резервів потужності, контрактів з обміну потужністю з іншими енергосистемами
Блок-станція
електростанція, яка працює в енергетичній системі й оперативно керована її диспетчерською службою, але яка не входить до числа підприємств системи за відомчою приналежністю.
угору
В
Вертикальна інтеграція
виробниче й організаційне об'єднання підприємств, пов'язаних спільною участю у виробництві, продажі, споживанні єдиного кінцевого продукту. Вертикальна інтеграція охоплює постачальників матеріалів, виробників вузлів та деталей, складальників кінцевого виробу, продавців і споживачів кінцевого продукту
Вибухобезпека
Комплекс заходів, направлених на зниження вірогідності займання (вибуху) вибухонебезпечної суміші.
У гірничій справі – стан шахт, за якого виключена небезпека вибуху (метану або вугільного пилу). В основному забезпечена відповідним режимом роботи шахтної вентиляції, вибухобезпечним устаткуванням, використанням речовин, що оберігають від вибуху, і матеріалів при проведенні вибухових робіт, відповідною роботою (інструктажі та ін.) з виробничим персоналом шахти тощо
Виробник електричної енергії
власник або інший законний власник генеруючого устаткування, для якого виробництво та продаж електричної енергії є основним видом діяльності.
Витрата електроенергії на власні потреби підстанцій
витрата електроенергії, необхідна для забезпечення роботи технологічного устаткування підстанцій і життєдіяльності обслуговуючого персоналу
Вітрова електростанція
електростанція, призначена для перетворення енергії вітру на електричну енергію
Встановлена теплова потужність електростанції
сума номінальних теплових потужностей усього прийнятого за актом в експлуатацію устаткування, призначеного для відпуску тепла зовнішнім споживачам і на власні потреби з парою і гарячою водою.
Втрати електроенергії
сума технологічних утрат при транспортуванні електроенергії та втрат при реалізації електроенергії.
Втрати електроенергії, обумовлені погрішностями системи обліку електроенергії
втрати електроенергії, пов’язані з технічними характеристиками й режимами роботи вимірювальних комплексів надходження й відпуску електроенергії (недостатній клас точності, ненормовані умови роботи трансформаторів струму, напруги та лічильників); невірними схемами підключення лічильників і несправними лічильниками; помилками у знятті показників лічильників; утратами при виставленні рахунків і вимозі оплати.
Втрати при реалізації електроенергії
сума втрат, обумовлених погрішностями системи обліку електроенергії, і втрат, обумовлених розкраданнями електроенергії, винуватці яких не встановлені.
Вугілля
горючий матеріал, головна складова частина якого – вуглець. Різновиди В. можуть бути природними та штучними. До перших належать: торф, лігніт, кам'яне вугілля, антрацит; до других: кокс, ретортне В., деревне вугілля, брикет.
Ретортне В., залишок кам’яного вугілля при отриманні світильного газу; важке, щільне, без домішок, сталевого кольору, йде на пристр. гальваніч. батарей. Деревне В. отримують або обпаленням в купах при неповному згоранні дерева, або сухою перегонкою дерева, тобто при розжарюванні його без доступу повітря. Деревне В. вжив. для металург. виробництв (виплавка заліза), у кузнях (кування заліза), для зварювання заліза. Здатність В. поглинати гази й багато рідини дозволяє застосовувати його як засіб для очищення рідин від сивушного масла, офарблюючих речовин.
угору
Г
Гідроелектростанція
електростанція, що перетворює механічну енергію води на електричну енергію
Гідроенергетика
розділ енергетики, пов'язаний з використанням механічної енергії водних ресурсів для отримання електричної енергії
Гірничий виробіток
штучні споруди, які утворюються в земній корі в результаті гірничих робіт. Розрізняють Г. в. розвідувальні (для пошуків і розвідування корисних копалин) та експлуатаційні (для розробки родовища). Г. в. бувають відкриті (знаходяться на земній поверхні) й підземні (у товщі Землі). Поклад, покритий наносами невеликої потужності, може бути вироблений за допомогою відкритих Г. в. (траншей, канав). Для розробки глибоко розташованих покладів проводять підземні Г. в., які за положенням у просторі можуть бути вертикальними, горизонтальними й похилими; вони можуть безпосередньо сполучатися з поверхнею Землі або не мати безпосереднього виходу на поверхню. Камерами називаються Г. в., що мають значні поперечні розміри порівняно з їх довжиною, а очисними Г. в. – виробітки, які утворюються в результаті добування корисних копалин. Поверхня, що обмежує Г. в. і що переміщується в результаті гірничих робіт, носить назву забою. Поверхня гірських порід, яка обмежує Г. в. зверху, називається крівлею, а знизу – ґрунтом або підошвою виробітку. Форма перетину Г. в. залежить головним чином від роду кріпи, характер якої у свою чергу визначається стійкістю гірських порід і терміном служби виробітку. Розміри поперечного перетину Г. в. визначаються технологічними вимогами залежно від призначення Г. в. (транспортування вантажів, провітрювання, водовідлив та ін.). До вертикальних підземних Г. в. відносять шурфи, стовбури шахтні, колодязі й гезенки. До горизонтальних підземних Г. в. – штольні, подовжні (штреки), просіки, квершлаги, орти. Більшість горизонтальних Г. в. проводять із незначним ухилом (0,004-0,005) у бік руху вантажів для полегшення транспортування та забезпечення стоку води до шахтного водозбірника. До похилих підземних Г. в. відносять шурфи, шахтні стовбури, бремсберги, скати, ухили, швидкі, вертикальні Г. в., печі та збойки. Похилі Г. в. перших двох видів мають те саме призначення й ті самі основні ознаки, що й однойменні вертикальні Г. в. До підземних Г. в. відносять також і свердловини – виробітки круглого перетину, які мають незначний порівняно з довжиною діаметр і які проходяться бурінням.
Гірничі роботи
комплекс робіт із проведення, кріплення, підтримки гірничих виробітків і добування корисної копалини (очисні роботи). Включають роботи з розвідування, розкриття й підготовки шахтного поля до очисних робіт. За розташуванням розрізняють: відкриті Г. р. – проводяться просто неба, підземні – у надрах Землі, підводні. За способом здійснення та вживаними засобами Г. р. поділяють на машинні (найбільш поширені; проводяться за допомогою гірничих машин і механізмів); вибухові (основний вид – підривання поміщених у заздалегідь пробурені свердловини, шпури або гірничі виробітки зарядів вибухових речовин); гідравлічні; геотехнологічні (видобуток корисних копалин підземною сублімацією, вилуговуванням, розчиненням, випаровуванням тощо); бурові (застосовуються для видобутку нафти, горючих газів, розсолів, розчинів мінералів та ін. через свердловини, які проводяться на глибину до кількох тис. м); термічні (застосовуються рідко – на розвідувальних роботах у районах вічної мерзлоти). За виробничим призначенням Г. р. поділяють на розкриття родовища, підготовчі (для підготовки розкритої частини родовища до розробки – розділення її на виїмкові поля або блоки гірничими виробітками, що забезпечують транспортування гірських порід, матеріалів, устаткування, переміщення людей), нарізні (для розділення виїмкових полів або блоків на виїмкові ділянки нарізними гірничими виробітками), очисні, або добуткові (для добування корисної копалини).
Господарська діяльність з виробництва енергії
комерційна діяльність організацій незалежно від організаційно-правової форми з виробництва й продажу (постачання) електричної енергії (потужності) і/або теплової енергії (потужності) на оптові або роздрібні ринки для подальшого перетворення, передачі, розподілу та продажу (постачання) споживачам
Градирня
(від нім. gradieren – згущувати соляний розчин; спочатку Г. служили для видобутку солі випаровуванням), пристрій для охолоджування води атмосферним повітрям. Сучасні Г. застосовуються в основному в системах обертового (циркуляційного) водопостачання промислових підприємств для зниження температури води, яка відводить тепло від теплообмінних апаратів, компресорів тощо. Охолодження відбувається в основному за рахунок випаровування частини води, яка стікає по зрошувачу у вигляді плівок або крапель під дією сили тяжіння (випаровування 1 %) води знижує її температуру приблизно на 6 оС. За типом зрошувача Г. поділяють на плівкові, краплинні та бризкальні; за способом подачі повітря – на вентиляторні, баштові (у яких створюється тяга повітря за допомогою високої витяжної башти) і відкриті (або атмосферні), такі, що використовують силу вітру й частково природну конвекцію для протоку повітря через зрошувач (рис.). Вентиляторні Г. у свою чергу поділяють на секційні й окремо стоячі. Вентиляторні Г. забезпечують глибше і стійкіше охолоджування води й допускають більші питомі теплові навантаження, ніж баштові й атмосферні, але вимагають додаткової витрати електроенергії. Продуктивність Г. характеризується величиною щільності зрошування – питомої витрати охолоджуваної води, яку витрачають на 1 м2 площі зрошування. При проектуванні тип і розміри Г. і її основних елементів визначаються техніко-економічним розрахунком залежно від кількості й температури охолоджуваної води та параметрів атмосферного повітря.
Граничні показники
визначені в умовах і правилах здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії величини встановленої потужності електростанцій або обсяг річного відпуску ними електричної енергії в об’єднану енергетичну систему України, вище за які продаж електричної енергії повинен здійснюватися на оптовому ринку
ГРОЗ – гірник очисного забою
Грозозахисний трос
тросовий громовідвід, заземлений дріт у повітряних лініях електропередач, який служить для захисту струмопровідних проводів від прямих ударів блискавки. Г. т. підвішується над струмопровідними проводами й заземляється при кожній опорі. Зазвичай Г. т. роблять зі сталевих оцинкованих дротинок; перетин його від 50 до 70 мм2. Захищеність струмопроводу залежить від кута захисту а; при а < 20° ураження блискавкою стає малоймовірним. У лініях на металевих опорах із напругою 110 кВ і вище Г. т. підвішують зазвичай по всій довжині лінії; на лініях нижчої напруги – тільки на підходах до підстанцій.
угору
Д
Дегазація шахт
заходи з відсмоктування, збору й виведення з підземних гірничих виробітків на поверхню копальневого газу або газоповітряної суміші. Виведення газу із шахти проводиться по прокладених у гірничих виробітках трубопроводах або по бурових свердловинах, які сполучають виробіток із поверхнею.
Д. ш. застосовується для зменшення надходжень метану з вугільних пластів і порід у гірничі виробітки й полегшує провітрювання шахти, повністю припиняє або значно знижує простої виїмкових (видобуткових) ділянок через загазування виробітків; дозволяє застосовувати в газових шахтах електроенергію замість менш ефективної пневматичної енергії; підвищує продуктивність праці робітників і безпеку ведення гірничих робіт у газових шахтах і за певних умов повністю або частково (знижує інтенсивність) запобігає незвичайним газовим проявам – суфлярам, раптовим викидам вугілля й газу тощо.
Системи дегазації складаються з дегазаційних гірничих виробітків або бурових свердловин, шахтних газопроводів із захисними пристроями, дегазаційних установок, регулювальної, реєструвальної та захисної апаратури й пристроїв, а у випадках утилізації каптируваного газу – також і газопроводу до споживача (обладнуються на поверхні шахт і складаються з вакуум-насосів або ротаційних повітродувок з неіскристими лопатками, що забезпечують рух газу в системі дегазації, приводів до них й апаратури, яка регулює та контролює роботу машин і приводів).
Застосування Д. ш. призвело до створення нової технології розробки газоносних вугільних пластів, які в ряді найбільш газоносних родовищ розробляються комплексно з урахуванням попутного видобутку метану.
Відомо три основні способи Д. ш.: попередня дегазація розроблюваних вугільних пластів, дегазація суміжних вугільних пластів і відсмоктування концентрованих метано-повітряних сумішей з вироблених просторів. Попередню Д. ш. проводять до початку розробляння вугільного пласта й полягає в бурінні паралельних свердловин глибиною по 100-250 м і діаметром 80-120 мм через 10-25 м. Кожна дегазаційну свердловину через водовіддільник приєднують до шахтної мережі газопроводів. Відсмоктування газу з вугільного пласта проводиться під розрідженням до 13,5-27 кн/м2 (100-200 мм pm. cm.) протягом тривалого періоду часу (понад 100-150 діб). При дегазації суміжних вугільних пластів використовується ефект часткового їх розвантаження від гірського тиску, яка сприяє переходу сорбованого цими пластами метану у вільний стан. При цьому способі дегазації свердловини бурять з гірничих виробітків до суміжних пластів, що залягають вище й нижче від розроблюваного пласта на різних відстанях, які не перевищують радіус ефективної Д. ш. Свердловини приєднують до газопровідної системи. При відсмоктуванні газу з вироблених просторів їх ретельно ізолюють перемичками й повітронепроникними (наприклад, із породи з різними ущільнювачами) смугами від діючих гірничих виробіток і за допомогою шахтних газопроводів проводять відведення газу з високим умістом метану, який скупчився в порожнечах, утворених між шматками порід, що обрушилися.
Уперше промислова Д. ш. була застосована в 1943 в Рурі (Німеччина), а в СРСР – у 1952 в Донбасі.
Дефіцит електроенергії енергосистеми
недостача електроенергії в енергосистемі, яка дорівнює різниці між попитом на електроенергію та виробництвом електроенергії в енергосистемі за певний часовий період з урахуванням перетікань електроенергії
Дефіцит наявної потужності енергосистеми
недостача потужності енергосистеми, яка дорівнює різниці між максимальним навантаженням із потрібним повним резервом з одного боку і наявною потужністю з урахуванням перетікань з іншого.
Дефіцит потужності енергосистеми
недостача потужності в енергосистемі, яка дорівнює різниці між необхідною потужністю енергосистеми при нормативних показниках надійності роботи енергосистеми і якості електричної енергії та робочою потужністю в даний момент часу з урахуванням перетікань потужності.
Дефіцитна енергосистема
енергосистема, власне виробництво електричної енергії (потужності) якої не забезпечує обсяг споживання в обслуговуваному регіоні.
Динамічна стійкість енергосистеми
здатність енергосистеми повертатися до сталого режиму після значних порушень без переходу в асинхронний режим.
Диспетчерське управління енергосистемою
управління технологічними режимами й експлуатаційним станом об'єктів електроенергетики або енергоприймальних установок споживачів електричної енергії з керованим навантаженням, при якому технологічні режими або експлуатаційний стан указаних об'єктів або установок змінюються тільки за оперативної диспетчерської команди диспетчера відповідного диспетчерського центру.
Диспетчерський центр
документ, який визначає зміст, порядок і терміни здійснення конкретних дій, пов'язаних з управлінням технологічними режимами роботи й експлуатаційним станом об'єктів електроенергетики або енергоприймальних установок споживачів електричної енергії з керованим навантаженням, видаваний вищим диспетчерським центром нижчому диспетчерському центру, суб'єктові електроенергетики або споживачеві електричної енергії з керованим навантаженням.
Договір енергопостачання
договір, який укладається на роздрібному ринку й передбачає обов'язок енергозбутової організації або гарантуючого постачальника здійснювати продаж електричної енергії, а також самостійне або за допомогою залучення третіх осіб надання послуг з передачі електричної енергії та інших послуг, нерозривно пов'язаних із процесом споживання електричної енергії, а також обов'язок споживача оплатити електричну енергію та надані послуги.
угору
Е
Екологічна броня електропостачання споживача
мінімальний рівень споживання електричної енергії споживачем (окрім населення), який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру
Електрична мережа
сукупність електроустановок для передачі й розподілу електричної енергії, яка складається з підстанцій, розподільних пристроїв, струмопроводів, повітряних (ПЛ) і кабельних ліній електропередачі, що працюють на певній території
Електрична напруга
скалярна величина, чисельно рівна роботі, що здійснюється сумарним полем сторонніх і кулонівських сил при переміщенні одиничного позитивного заряду на ділянці електричного ланцюга. Одиницею вимірювання електричної напруги в СВ є вольт
Електрична підстанція
Електроустановка, призначена для перетворення й розподілу електричної енергії
Електроенергетика
галузь економіки України, яка забезпечує споживачів енергією
Електропостачання
забезпечення споживачів електричною енергією
Електростанція
енергоустановка або група енергоустановок для виробництва електричної енергії або електричної енергії і тепла
Енергетика
галузь народного господарства, науки й техніки, що охоплює енергетичні ресурси, виробництво, передачу, перетворення, акумуляцію, розподіл і споживання різних видів енергії.
Енергетична безпека
стан електроенергетики, який гарантує технічно й економічно безпечне задоволення поточних і перспективних потреб споживачів в енергії та охорону довкілля
Енергія електрична або теплова
енергія, яка проводиться на об’єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу
Енергогенеруючі компанії
учасники оптового ринку електричної енергії України, які володіють або користуються генеруючими потужностями, проводять і продають електричну енергію
Енергозбереження
реалізація правових, організаційних, наукових, виробничих, технічних та економічних заходів, направлених на ефективне використання енергетичних ресурсів і на залучення до господарського обігу поновлюваних джерел енергії
Енергопостачальники
учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою продажу її споживачам
угору
З
Забій
1) місце (зона) добування корисної копалини (очисний забій) або гірської породи (прохідницький або підготовчий забій). У кар'єрах – ділянка західки, що безпосередньо розробляється екскаватором. На відкритих розробках за розташуванням розрізняють З. бічні (торці) та фронтальні.
2) поверхня гірничого виробітку – корисна копалина або порода, з якою безпосередньо здійснюється їх добування і яка переміщається в результаті гірничих робіт.
3) при бурінні свердловин – торець свердловини, поверхня якого руйнується буровим інструментом у процесі проходки.
Збут електроенергії (потужності)
продаж кінцевим споживачам, зокрема на підставі договорів енергопостачання, електричної енергії (потужності) виробниками електричної енергії (потужності) і збутовими компаніями.
Зовнішнє перетікання електричної енергії (потужності)
максимально можлива за системними обмеженнями величина сальдо перетікання електричної енергії (потужності) в певну зону
Зола
залишок, що не згорає й утворюється з мінеральних домішок палива при повному його згоранні. Уміст З. у кам'яному й бурому вугіллі знаходиться в межах приблизно від 1 до 45 % і більше, у горючих сланцях – від 50 до 80 %, у паливному торфі – від 2 до 30 %, у дровах – зазвичай менше ніж 1 %, у рослинному паливі ін. видів – від 3 до 5 %, у мазуті – частіше до 0,15 %, але іноді вище. Верхня межа вмісту мінеральних домішок визначається технічною можливістю й економічною доцільністю використання цієї копалини як палива.
Присутність З. знижує відносний уміст горючих складових частин у паливі. При спалюванні палива деяка кількість тепла втрачається разом із З. У котлоагрегатах розплавлена З. осідає на трубах топкових екранів, ширм та ін. елементів у вигляді шлаку, що спікся. Відкладення З. на поверхнях нагріву перешкоджають передачі тепла від топкових газів до води або пари і збільшують аеродинамічний опір казана. Летюча З. стирає котельні труби й димососи, при видаленні з димовими газами З. забруднює атмосферу.
Зона вільного перетікання електричної енергії (потужності)
Зона в оптовому ринку електричної енергії (потужності), усередині якої в базових умовах відсутні істотні системні обмеження протягом 30 відсотків часу протягом місяця (певної години).
угору
I
Ізольована енергосистема
енергосистема, яка не має електричних зв'язків для паралельної роботи з іншими енергосистемами.
Інвестиції
використання фінансових ресурсів у формі довгострокових вкладень капіталу для збільшення активів підприємства й отримання прибутку.
Інвестиційна програма
сукупність інвестиційних проектів у вигляді переліку об'єктів інвестицій, їхніх основних характеристик й обсягів фінансування, яка складається на один рік або на інший певний часовий період і формована на підставі нормативних документів.
угору
К
Кам'яне вугілля
тверда пальна корисна копалина рослинного походження; різновид вугілля копалин із високим умістом вуглецю й більшою щільністю, ніж у бурого вугілля. Є щільною породою чорного, іноді сіро-чорного кольору з блискучою, напівматовою або матовою поверхнею. Містить 75-97 % і більше вуглецю; 1,5-5,7 % водню; 1,5-15 % кисню; 0,5-4 % сірки; до 1,5 % азоту; 2-45 % летючих речовин; кількість вологи коливається від 4 до 14 %; золи – зазвичай від 2-4 % до 45 %. Вища теплота згорання, у перерахунку на сухий беззольний стан К. в., не менше 30,5-36,8 мДж/кг.
К. в. утворюється з продуктів розкладання органічних залишків вищих рослин, які зазнали змін (метаморфізм) в умовах тиску оточуючих порід земної кори й порівняно високої температури. Зі зростанням ступеня метаморфізму в горючій масі К. в. послідовно збільшується вміст вуглецю й одночасно зменшується кількість кисню, водню, летючих речовин; змінюються також теплота згорання, здатність спікатися й ін. властивості. На зміні цих якостей, визначуваних за наслідками термічного розкладання вугілля (вихід летючих речовин, характеристика нелетючого залишку), базується прийнята промислова класифікація К. в. за марками: довгополум’яне (Д), газове (Г), газове жирне (ГЖ), жирне (Ж), коксове жирне (КЖ), коксове (К), пісне спікливе (ПС), пісне (П), слабоспікливе (СС), півантрацити (ПА) й антрацити (А). Іноді антрацити виділяються в окрему групу. Для коксування використовується в основному К. в. марок Г, Ж, К й ПС, частково Д і П. По мірі переходу К. в. від марки Д до марок П-А відбувається зменшення вологи в робочому паливі від 14 % у К. в. марки Д до 4,5-5,0 % у марок П-А; зменшення вмісту (у горючій масі) кисню від 15 % до 1,5 %; водню – від 5,7 % до 1,5 %; уміст сірки, азоту й золи не залежить від приналежності до тієї або іншої марки. Теплота згорання горючої маси К. в. послідовно зростає від 32,4 мДж/кг (7750 ккал/кг) у марки Д до 36,2-36,6 мДж/кг (8650-8750 ккал/кг) у марки К і знижується до 35,4-33,5 мДж/кг (8450-8000 ккал/кг) у марок ПА й А.
За розміром отримуваних при видобутку шматків К. в. класифікується на: плиткове (П) – більше ніж 100 мм, крупне (К) – 50-100 мм, горіх (Г) – 26-50 мм, дрібне (Д) - 13-25 мм, насінина (Н) – 6-13 мм, штиб (Ш) – менше ніж 6 мм, рядове (Р) – не обмежене розмірами. Приналежність до марки й величина шматків К. в. позначаються буквеними поєднаннями – ДК та ін.
Кіловат
кратна одиниця від вата – одиниці потужності Міжнародної системи одиниць; рівна потужності, за якої за час 1 сек проводиться робота 1 кілоджоуль; позначається кВт або kW. 1 кВт = 1000 Вт = 1010 ерг/сек = 101,97 кгс/м/сек = 1,36 л. з. = 859,84 кКал/ч.
Кіловат-година
позасистемна одиниця енергії або роботи; дорівнює роботі, що здійснюється за час 1 г при потужності 1 кВт. Позначається кВт/год або kWh; кВт/год = 3,6SYMBOL 215 \f "Symbol" \s 12Ч106 Дж; застосовується переважно в електротехніці.
Коефіцієнт використання встановленої потужності (КВВП)
дорівнює відношенню фактичного енерговироблення генеруючої установки за певний період експлуатації до теоретично можливого при роботі без зупинок на номінальній потужності за певний період часу.
КВВП характеризує надійність реакторної установки. Чим нижча потужність працюючої установки порівняно з номінальною, тим нижчий КВВП.
Кокс
(нім. Koks, від англ. coke) – штучне тверде паливо підвищеної міцності; виходить при нагріванні до високих температур (950-1050 °С) без доступу повітря природних палив або продуктів їх переробки. Залежно від виду сировини розрізняють кам’яновугільний, електродний пековий і нафтовий К. Основна кількість К. виробляється з кам'яного вугілля.
Кам’яновугільний К. застосовують головним чином у доменному процесі для виплавки чавуну (доменний К.). К. тут служить водночас паливом і відновником залізняку. У значно менших кількостях К. використовується в ливарному виробництві (ливарний К.), для агломерації руд, у хімічній промисловості, кольоровій металургії та ін.
Виробництво кам’яновугільного К. виникло у 18 ст., коли знадобилося замінити все більш дефіцитне деревне вугілля для доменних печей. Перша промислова плавка на К. була виконана у Великобританії в 1735 р. До 1970 світове виробництво К. перевищило 300 млн. т на рік.
Кам’яновугільний К. є подовженими шматками сірого кольору. Дійсна відносна щільність К. 1,80-1,95 г/м3, удавана, з урахуванням пор, 0,8-1,0, пористість у середньому близько 50 %. Насипна маса К. 400-500 кг/м3. Теплота згорання К. близько 29 мДж/кг (близько 7000 ккал/кг), а його горючої маси близько 33 мДж/кг (близько 8000 ккал/кг).
Уміст вуглецю в горючій масі К. вищий 96%, вихід летючих речовин 0,8-1,0 %. Уміст вологи в К. при сухому гасінні не перевищує 0,5 %, а при мокрому – зазвичай 2-4 %. Уміст сірки в доменному К. з донецького вугілля складає 1,5-1,9 %, із кузнецького – 0,4-0,5 %; для ливарного К. він не повинен перевищувати 1,2 %. Уміст фосфору в К. при виплавці, наприклад, бесемерівського чавуну не повинен перевищувати 0,015 %. Зольність доменного К. повинна бути не вище ніж 9-10,5 %. При збільшенні кількості цих складових частин К. погіршується якість металу, підвищується витрата К. та шихти й різко знижується продуктивність доменної печі.
Електродний пековий і нафтовий К. мають порівняно з кам’яновугільним дуже низьку зольність, як правило, не вищу ніж 0,3 % (до 0,8 % у нафтовому К.) Електродний пековий К. отримують коксуванням у камерних динасових печах високоплавкого кам'яновугільного пеку. Нафтовий К. утворюється також при крекінгу й піролізі продуктів перегонки нафти. Електродний пековий і нафтовий К. – основна сировина для виробництва електродів.
Конвеєр
(англ. conveyer, від convey – перевозити) – транспортер, машина безперервної дії для переміщення сипких, кускових або штучних вантажів.
Котлоагрегат
котельний агрегат, конструктивно об’єднаний у єдине ціле комплекс пристроїв для отримання під тиском пари або гарячої води за рахунок спалювання палива. Головною частиною К. є топкова камера й газоходи, у яких розміщені поверхні нагріву, які сприймають тепло продуктів згорання палива (пароперегрівач, водяний економайзер, повітря підігрівач). Елементи К. спираються на каркас і захищені від утрат тепла обмурівкою та ізоляцією. К. застосовуються на теплових електростанціях для постачання парою турбін; у промислових й опалювальних котельних для вироблення пари та гарячої води на технологічні й опалювальні потреби; у суднових котельних установках. Конструкція К. залежить від його призначення, виду вживаного палива та способу спалювання, одиничної паропродуктивності, а також від тиску й температури вироблюваної пари.
Кріплення гірниче
(копальневе, шахтне) – штучна споруда, яка зводиться в підземних виробітках для запобігання обваленню та спученню оточуючих гірських порід, збереження необхідних розмірів перетину виробітків, а також для сприйняття й управління гірським тиском.
К. г. повинне забезпечити безпечну роботу у виробітку, бути економічним, транспортабельним і зручним для обслуговування, не заважати або не ускладнювати виконання виробничих процесів. К. г. капітальних і підготовчих виробітків поділяють за матеріалом кріплення; за характером роботи – на жорстке, податливе, шарнірне й комбіноване; за терміном служби – на постійне й тимчасове; за формою перетину виробітку – на трапецієподібне, арочне (замкнуте й незамкнуте), кільцеве, еліптичне, полігональне; за видом виробітку – на кріплення горизонтальних, похилих і вертикальних виробітків. У капітальних гірничих виробітках (стовбури, навколостовбурні виробітки, тунелі, капітальні квершлаги, камери та ін.), що мають великий термін служби, застосовують монолітні бетонні й залізобетонні кріплення, збірне металеве й залізобетонне кріплення (тюбінг), металеве рамне кріплення.
Бетонне кругле кріплення є монолітним циліндром, який щільно примикає своєю зовнішньою поверхнею до оточуючих гірських порід, із товщиною стінки 20-25 см і більш залежно від величини гірського тиску та діаметру виробітку. Бетонне склепінчасте кріплення застосовують у горизонтальних і похилих (до 30-35°) виробітках при середній міцності й міцних (не спучених) породах в ґрунті; за наявності бічного тиску стінки склепінчастого кріплення виготовляють криволінійними. Залізобетонне монолітне кріплення відрізняється від монолітного бетонного наявністю арматури (гнучкої зі сталевих лозин або жорсткої з металевих балок), що дозволяє сприймати розтягуючі зусилля від значного й нерівномірного гірського тиску. У горизонтальних капітальних виробітках разом із монолітним бетонним кріпленням застосовують також збірні залізобетонні кріплення: суцільний тюбінг, арочні, кільцеві або еліптичні. У капітальних виробітках зазвичай використовують жорсткі кріплення, що сприймають навантаження в межах пружних деформацій без зміни форми й розмірів кріплення та виробітку.
Для кріплення підготовчих виробіток найбільшого поширення набули металеві арочні й кільцеві податливі рамні кріплення. Податливі кріплення здатні під дією тиску гірських порід скорочувати свої розміри, а отже, і поперечний перетин виробітку в результаті зсуву елементів або їх деформації при збереженні несучої здатності й працездатності конструкції. Елементи металевих податливих рам виконують зі спецпрофілю, сполучаючи їх між собою за допомогою хомутів і болтів; податливість кріплення досягається за рахунок ковзання елементів кріплення в місцях їх з’єднання. Змішані рамні кріплення складаються із залізобетонних порожнистих (трубчастих і прямокутних) стійок і металевих верхняків, що сполучаються за допомогою підвісної скоби. Як самостійний вид кріплення, особливо в гірничорудній промисловості, у поєднанні з рамними кріпленнями використовують анкерне кріплення. Застосовують (переважно на рудних шахтах) також жорсткі металеві кріплення (трапецієподібні, арочні й кільцеві) з двотаврових балок і зужитих рейок зі з’єднанням елементів накладками та болтами з гайками, рідше – за допомогою спеціальних башмаків. Кріпильні рами встановлюють у виробітку зазвичай на відстані 0,5-1 м одна від одної. Крівля й боки виробітку між рамами захищаються т. з. затяжками – залізобетонними плитами, металевими ґратами й сітками різних конструкцій, дошками, розпилами. Дерев'яне рамне кріплення (у т.ч. дерев'яні затяжки) в основному застосовують у виробітках невеликого перетину і з недовгим терміном служби (до 3-5 років). Виробітки зі значним терміном служби, як правило, закріплюються негорючими матеріалами (металом, бетоном тощо). Рами трапецієподібної форми встановлюють зазвичай через 0,5-1 м (урозтіч) із закріпленням крівлі й боків виробітку між рамами дерев'яними затяжками або суцільно. При тиску з боку ґрунту виробітку застосовують замкнуті (повні) рами з лежнем. Дерев'яне вінцеве кріплення, що зводиться в підготовчих вертикальних і похилих (зверху 45°) виробітках невеликого перетину (шурфах, гезенках, скатах, збойках та ін.), буває суцільне, коли вінці вкладають один на інший, і на стійках, коли між вінцями встановлюються стійки завдовжки 0,5-2 м. Вінці виготовляють з круглого лісу або брусів і сполучають між собою закладенням "у лапу", а стійки з вінцями – зазвичай у паз.
Кріплення очисних виробітків призначене для підтримки призабійної частини очисного виробітку, де розміщується устаткування й проводяться роботи з видобутку корисної копалини. Це кріплення виконують у вигляді рам, що складаються з металевих або дерев'яних стійок і верхняків, – т. з. індивідуальне кріплення. Рами розташовують правильними рядами вздовж лінії очисного забою і переносять у міру посування забою; схеми установки кріплення різняться для пологих і крутопадаючих вугільних пластів. У сучасних очисних забоях (лавах) вугільних шахт набув поширення прогресивніший вигляд кріплення – пересувне механізоване кріплення. Для управління крівлею (управління гірським тиском) в очисних виробітках застосовують спеціальне, т. з. посадочне кріплення.
Розвиток конструкцій К. г. для капітальних і підготовчих виробітків здійснюється за рахунок зниження витрати матеріалів на одиницю несучої здатності кріплення, застосування полімерних матеріалів, створення збірних секційних й інвентарних багато разів використовуваних кріплень, механізованих пересувних кріплень для сполучення підготовчих виробітків з очисними, тимчасових кріплень для прохідницьких забоїв, анкерних кріплень із закріпленням їх у породах полімерними смолами й патронованими мінеральними в’яжучими, що швидко тверднуть, гвинтових анкерів.
угору
Л
Лава
у гірничій справі – очисний підземний гірничий виробіток із забоєм великої протяжності, в якому проводиться видобуток корисної копалини. Довжина Л., залежно від гірничо-геологічних умов і прийнятої системи розробки родовища, складає 25-350 м і більше.
Комплексна механізація виїмки, вантаження і транспортування вугілля упроваджене (1971) на 85 % усіх Л. у СРСР.
Спочатку термін "Л." уживався на шахтах Донбасу; у літературі вперше цей термін використаний в оповіданні О.І.Купріна "У надрах землі" (1899).
Лінія електропередачі
(ЛЕП) – споруда, яка складається з проводів і допоміжних пристроїв, призначена для передачі або розподілу електричної енергії. ЛЕП, будучи основною ланкою енергосистеми, разом з електричними підстанціями утворює електричні мережі.
Одна з перших дослідних ЛЕП (постійного струму) напругою 1,5-2 кВ Місбах- Мюнхен (протяжністю 57 км.) була споруджена в 1882 р. французьким вченим М. Депре. У 1891 вперше у світі була здійснена електропередача трифазним змінним струмом на 170 км. по ЛЕП Лауфен-Франкфурт, спроектованій і побудованій М.О. Доліво-Добровольським. ЛЕП працювала при напрузі 15 кВ, передавана потужність 230 кВт, ккд близько 75 %.
Швидкий розвиток і вдосконалення ЛЕП обумовлені створенням розвинених електричних мереж й об’єднанням їх в електроенергетичні системи. Розрізняють повітряні ЛЕП, дроти яких підвішені над землею або над водою, і підземні (підводні) ЛЕП, у яких використовуються головним чином силові кабелі.
По повітряним ЛЕП електрична енергія передається на значні відстані по проводах, прикріплених до опор (стовпів) за допомогою ізоляторів. Повітряні ЛЕП є однією з основних ланок сучасних енергосистем. Напруга в лінії залежить від її протяжності й передаваної по ній потужності.
угору
М
Магістральна електрична мережа
електрична мережа, призначена для передачі електричної енергії від виробника до пунктів підключення місцевих (локальних) мереж
Магістральна теплова мережа
комплекс трубопроводів і насосних станцій, який забезпечує передачу гарячої води й пари від електричних станцій і котельних до місцевої (локальної) теплової мережі
Максимум навантаження енергосистеми
найбільше значення активного навантаження енергосистеми за певний період часу.
Максимум теплового навантаження електростанції, об'єднаного підрозділу найбільший одночасний відпуск теплової енергії всіма видами устаткування за певний період часу.
Марки вугілля
Умовні позначення видів вугілля. А – антрацит, ПА – півантрацит, П – пісне, ПС – пісне спікливе, К – коксове, СС – слабоспікливе, КЖ – коксове жирне, Ж – жирне, Г – газове, Д – довгополум’яне, Б – буре. Кам'яне вугілля й антрацити поділяють на марки в основному за виходом летючих речовин.
Марки кам'яного вугілля:
|
Розряд марки
|
Марка
|
Генетична група
|
|
Найменування
|
Позначення
|
Найменування
|
Позначення
|
Найменування
|
Позначення
|
|
Довгополум’яне
|
Д
|
Довгополум’яне
|
Д
|
Довгополум’яне вітринітове
|
ДВ
|
|
Длиннопламенный
|
фюзинитовый
|
ДФ
|
|
Довгополум’яне Газове
|
ДГ
|
Довгополум’яне
газове вітринітове
|
ДГВ
|
|
Довгополум’яне
газове фюзинітове
|
ДГФ
|
|
Газове
|
Г
|
Газове
|
Г
|
Газове вітринітове
|
ГВ
|
|
Газове фюзинітове
|
ГФ
|
|
Газове
Спікливе
|
ГС
|
|
|
|
|
|
|
Газове
Жирне
пісне
|
ГЖП
|
Газове жирне слабоспікливе
|
ГЖС
|
Газове жирне слабоспікливе вітринітове
|
ГЖСВ
|
|
Газове жирне пісне фюзинітове
|
ГЖПФ
|
|
Газове жирне пісне
|
ГЖП
|
|
|
|
|
|
|
Жирне
|
Ж
|
Газове жирне
|
ГЖ
|
|
|
|
Жирне
|
Ж
|
|
|
|
Жирне друге
|
ЖД
|
Жирне друге вітринітове
|
ЖДВ
|
|
Жирне друге фюзинітове
|
ЖДФ
|
|
Коксове жирне
|
КЖ
|
|
|
|
Коксове
|
К
|
Коксове
|
К
|
Коксове вітринітове
|
КВ
|
|
Коксове фюзинітове
|
КФ
|
|
Пісне коксове
|
ПК
|
Пісне коксове
|
ПК
|
Пісне коксове вітринітове
|
ПКВ
|
|
Пісне коксове фюзинітове
|
ПКФ
|
|
Пісне спікливе
|
ПС
|
Пісне спікливе вітринітове
|
ПСВ
|
|
Пісне спікливе фюзинітове
|
ПСФ
|
|
Коксове слабоспікливе
|
КС
|
Коксове слабоспікливе
|
КС
|
Коксове слабоспікливе вітринітове
|
КСВ
|
|
Коксове слабоспікливе фюзинітове
|
КСФ
|
|
Коксове слабоспікливе низькометаморфізоване
|
КСН
|
Коксове слабоспікливе низькометаморфізоване вітринітове
|
КСНВ
|
|
Коксове слабоспікливе низькометаморфізоване фюзинітове
|
КСНФ
|
|
Слабоспікливе
|
СС
|
Слабоспікливе
|
СС
|
Слабоспікливе низькометаморфізоване вітринітове
|
ССНФ
|
|
Слабоспікливе низькометаморфізоване фюзинітове
|
ССНФ
|
|
Слабоспікливе фюзинітове
|
ССФ
|
|
Пісне
|
П
|
Пісне спікливе
|
ТС
|
Пісне спікливе вітринітове
|
ПСВ
|
|
Пісне спікливе фюзинітове
|
ПСФ
|
|
Пісне
|
Т
|
Пісне вітринітове
|
ПБ
|
|
Пісне фюзинітове
|
ПФ
|
Вітрен – один із найголовніших інгредієнтів вугілля. Він є носієм основних його властивостей і зустрічається у вигляді лінз, шарів, а іноді цілих пачок вугільного пласта. Характерні ознаки: сильний блиск, однорідність складу, монолітна скловатна структура, раковистий або згладжений злам, тріщинуватість упоперек нашарування. Вітрен порівняно з іншими інгредієнтами зазвичай найменш зольний.
Фюзен має характерний шовковистий блиск і волокнистий або сажистий склад. Він спостерігається у вигляді лінз, гнізд, прошарків. Пористий, м'який і крихкий фюзен на вигляд нагадує деревне вугілля й зазвичай містить велику кількість мінеральних включень.
Вугілля, нагріте до високих температур без доступу повітря, розкладається з утворенням рідких і газоподібних продуктів (в основному вуглеводнів), званих летючими речовинами. Параметр, який характеризує стадію метаморфізму та марку вугілля.
Твердий продукт, отриманий у результаті термічного розкладання вугілля, називають коксовим залишком (корольком).
Мережа (електрична або теплова)
сукупність енергетичних і трубопровідних установок для передачі та ділення електричної енергії, гарячої води й пари
Метан
болотний, або копальневий, газ, CH4, перший член гомологічного ряду насичених вуглеводнів; безбарвний газ без запаху; tkип – 164,5 °С; tпл – 182,5 °С; щільність відносно повітря 0,554 (20 °С); горить майже безбарвним полум'ям, теплота згорання 50,08 мДж/кг (11954 ккал/кг). М. – основний компонент природних (77-99 % за обсягом), попутних нафтових (31-90 %) і копальневого газів (34-40 %); зустрічається у вулканічних газах; безперервно утворюється при гнитті органічних речовин під дією метанотвірних бактерій в умовах обмеженого доступу повітря (болотяний газ, гази полів зрошування). Головним чином з М. складається атмосфера Сатурну та Юпітера. М. утворюється при термічній переробці нафти й нафтопродуктів (10-57 % за обсягом), коксуванні та гідруванні кам'яного вугілля (24-34 %). Лабораторні способи отримання: сплав ацетату натрію з лугом, дія води на метилмагнійіодид або на карбід алюмінію.
Із повітрям М. утворює вибухонебезпечні суміші. Особливу небезпеку представляє М., який виділяється при підземній розробці родовищ корисних копалин у гірничі виробітки, а також на вугільних збагачувальних і брикетних фабриках, на сортувальних установках. Так, при вмісті в повітрі до 5-6 % М. горить біля джерела тепла (температура займання 650-750 °С), від 5-6 % до 14-16 % – вибухає, вище ~ 16 % може горіти при притоці кисню ззовні; зниження при цьому концентрації М. може призвести до вибуху. Крім того, значне збільшення концентрації М. у повітрі буває причиною задухи (наприклад, концентрації М. 43 % відповідає 12 % O2).
Вибухове горіння розповсюджується зі швидкістю 500-700 м/сек; тиск газу при вибуху в замкнутому об'ємі 1 Мн/м2.
Після контакту із джерелом тепла займання М. відбувається з деяким запізненням. На цій властивості засновано створення запобіжних вибухових речовин і вибухобезпечного електроустаткування. На об’єктах, небезпечних через наявність М. (головним чином вугільні шахти), уводиться газовий режим.
М. – найбільш термічно стійкий насичений вуглеводень. Його широко використовують як побутове та промислове паливо і як сировину для промисловості. Так, хлоруванням М. проводять метилхлорид, метиленхлорид, хлороформ, чотирихлористий вуглець. При неповному згоранні М. отримують сажу, при каталітичному окисленні – формальдегід, при взаємодії із сіркою – сірковуглець. Термоокислювальний крекінг й електрокрекінг М. – важливі промислові методи отримання ацетилену. Каталітичне окислення суміші М. з аміаком лежить в основі промислового виробництва синильної кислоти. М. використовують як джерело водню у виробництві аміаку, а також для отримання водяного газу (т. з. синтез-газу): CH4 + H2O ? CO + 3H2, уживаного для промислового синтезу вуглеводнів, спиртів, альдегідів та ін. Важливе похідне М. – нітрометан.
Метан вугільних пластів
міститься у вугленосних покладах. Метан вугільних пластів формується в результаті біохімічних і фізичних процесів під час перетворення рослинного матеріалу на вугілля.
Є причиною вибухів у вугільних шахтах. Метан вугільних пластів – екологічно чистіший, ніж вугілля, й ефективне паливо. Може видобуватися як самостійна копалина і як попутний продукт, що отримується в процесі дегазації шахт перед видобутком вугілля. У процесі дегазації шахти собівартість видобутку метану грає вторинну роль. Засобами дегазації, уживаними на шахтах Росії, добувають від 20 до 30 % загального обсягу виділюваного метану. Для видобутку метану вугільних пластів бурять неглибокі свердловини – близько 100 метрів. Для збільшення газовіддачі застосовується технологія гідророзкриття пласта.
Промисловий видобуток метану вугільних пластів почався в США на початку 80-х років XX століття. У 2000 році в США було видобуто 40 млрд. м3 метану вугільних пластів, що складало 7 % сумарного видобутку газу в країні.
У результаті видобутку вугілля в Китаї викиди метану в атмосферу складають 6-19 млрд м3 на рік. У 1996 році була встановлена Китайська Об'єднана Корпорація з метану з вугільних пластів (CUCBM).
Міждержавна електрична мережа
електрична мережа, призначена для передачі електричної енергії між державами
Мінімум навантаження енергосистеми
найменше значення активного навантаження енергосистеми за певний період часу.
Місцева (локальна) електрична мережа
електрична мережа, призначена для передачі електричної енергії від магістральної електричної мережі до споживача
угору ННадійність енергосистеми
комплексна властивість енергетичної системи, що визначає її здатність виконувати задані функції з виробництва, передачі, розподілу та споживання електроенергії при збереженні своїх основних характеристик (при встановлених галузевими правилами умовах експлуатації) у допустимих межах.
Надлишкова енергосистема
енергосистема, власне виробництво електричної енергії (потужності) якої перевищує обсяг споживання в обслуговуваному регіоні.
Непродуктивна витрата енергетичних ресурсів
витрата енергетичних ресурсів, обумовлена недотриманням вимог, установлених державними стандартами, а також порушенням вимог, установлених іншими нормативними актами, технологічними регламентами й паспортними даними для діючого устаткування.
Нормальний режим роботи енергосистеми
режим енергосистеми, при якому всі споживачі забезпечуються електричною енергією відповідно до договорів і диспетчерських графіків, а значення технічних параметрів режиму енергосистеми й устаткування знаходяться в межах тривалих допустимих значень, є нормативні оперативні резерви потужності й палива на електростанціях.
Норматив технологічних утрат електроенергії
технологічні втрати електроенергії (в абсолютних одиницях або у відсотках встановленого показника), розраховані відповідно до прийнятої методики при режимах роботи, технічних параметрах ліній, устаткування мереж і системи обліку електроенергії в розглядуваному періоді.
Нормативна характеристика технологічних утрат електроенергії
залежність нормативу технологічних утрат електроенергії від структурних складових надходження й відпуску електроенергії.
Нормативний метод розрахунку навантажувальних утрат електроенергії
метод з найменшою точністю розрахунку, застосування якого допустиме для мереж й устаткування даної напруги.
Нормативний незнижуваний запас палива
Запас палива, який забезпечує роботу електростанцій в режимі "виживання" з мінімальним розрахунковим електричним і тепловим навантаженням та складом устаткування, що дозволяє підтримувати готовність до роботи всіх технологічних схем і плюсові температури в головному корпусі, допоміжних будівлях і спорудах.
угору О Об’єднана енергетична система (ОЕС) України
сукупність електростанцій, електричних і теплових мереж, інших об'єктів електроенергетики, яка об'єднана загальним режимом виробництва, передачі й поділу електричної та теплової енергії при централізованому управлінні цим режимом
Об’єкт електроенергетики
електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), електрична підстанція, електрична мережа, підключені до об'єднаної енергетичної системи України, а також котельна, підключена до магістральної теплової мережі, магістральна теплова мережа
Оптове постачання електричної енергії
купівля електричної енергії, формування її оптової ціни та продаж електричної енергії за оптовою ціною енергопостачальникам
Оптовий ринок електричної енергії (ОРЕ) України
ринок, створюваний суб'єктами господарської діяльності для купівлі-продажу електричної енергії на підставі договору
Особливо важливі об’єкти електроенергетики
об'єкти, які забезпечують постійне функціонування об'єднаної енергетичної системи України, руйнування або пошкодження яких призведе до порушення електропостачання господарюючих суб'єктів і населення, можливих людських жертв і значних матеріальних збитків
Очисні роботи
у гірничій справі – роботи з добування корисної копалини з родовища підземним способом. При О. р. розрізняють сумісну (валову) виїмку корисної копалини й роздільну (селективну), при якій окремі сорти руд, вугілля, прошарку порід та ін. виймаються роздільно.
Гірничі виробітки, які утворюються в результаті О. р., називаються очисними; забої цих виробітків називаються очисними забоями; простір, що утворюється після видобування корисних копалин, називається очисним простором. О. р. зі скельних корисних копалин проводяться із застосуванням буропідривного комплексу для попереднього рихлення масивів гірських порід.
угору П Передача енергії
транспортування енергії за допомогою мереж на підставі договору
Підстанція електрична
Електроустановка, яка служить для перетворення й розподілу електроенергії і складається з трансформаторів або інших перетворювачів енергії, розподільних пристроїв, пристроїв управління й допоміжних споруд. Електроустановка або сукупність електричних пристроїв для перетворення напруги (трансформаторна підстанція) або роду електричного струму (перетворювальна підстанція), а також для розподілу електричної енергії між споживачами. П. е. є проміжною ланкою в системі передачі електричної енергії від електростанцій до споживачів.
До складу П. е. входять: розподільний пристрій, що містить високовольтні (понад 1000 В) комутаційні апарати (вимикачі, роз’єднувачі, віддільники, короткозамикачі) й апарати захисту від перенапруження (розрядники); основні перетворювальні агрегати – електричні трансформатори, випрямлячі, інвертори й перетворювачі частоти; розподільний пристрій, який містить низьковольтні (до 1000 В) комутаційні апарати (рубильники, автоматичні вимикачі, контактори) для включення та відключення електричних мереж, що відходять до споживачів електричної енергії; щит управління, на якому розміщена апаратура ручного або автоматичного управління агрегатами й комутаційними апаратами, а також вимірювальні прилади й апаратура захисту від перевантажень, коротких замикань, надмірного пониження напруги. Крім того, до П. е. відносять допоміжні установки та споруди (акумуляторні батареї для живлення систем управління, ремонтні майстерні, приміщення для ревізії основних агрегатів, установки для сушки й регенерації трансформаторного масла). До складу П. е. можуть входити також пристрої для підвищення коефіцієнта потужності (статичні конденсатори або синхронні компенсатори). П. е., що підключаються до протяжних високовольтних ліній електропередачі, обладнують установками диспетчерського високочастотного зв'язку, здійснюваного по проводах лінії електропередачі.
Устаткування П. е. може розміщатися на відкритому майданчику чи в приміщенні або в окремій будівлі. Невелика П. е., устаткування якої встановлюється на дерев'яних, залізобетонних або металевих опорах, називається щогловою або стовповою. Перспективне застосування компактних П. е. закритого типу на напругу до 500 кВ і більше, у яких для ізоляції, наприклад, проводів і шин, а також у високовольтних вимикачах використовується зжатий елегаз (SF6). Подібні П. э. особливо зручні в умовах великих міст, де немає вільних територій і недопустимі відкриті високовольтні установки звичайного типу.
П. е., як правило, виготовляють на заводах комплектно й поставляють на місце повністю зібраними або у вигляді укрупнених блоків, підготовлених до збірки.
Повітряна електрична лінія
електрична лінія для передачі електричної енергії по проводах, розташованих на відкритому повітрі і прикріплених за допомогою ізоляторів й арматури до опор або кронштейнів
Повітряна електрична мережа
електрична мережа, яка складається тільки з повітряних електричних ліній
Постачальник електричної енергії (потужності)
особа, яка здійснює продаж електричної енергії (потужності) на оптовому або роздрібному ринках електричної енергії (потужності) (виробник електричної енергії (потужності), генеруюча компанія, енергозбутова (енергозабезпечувальна) організація, гарантуючий постачальник)
Постачання електричної енергії
надання електричної енергії споживачеві за допомогою технічних засобів передачі й ділення електричної енергії на підставі договору
Поточні рахунки зі спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії
рахунки суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території й оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку та призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, і розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії
угору Р Резерв генеруючої потужності
потужність, яка за необхідності може бути використана для покриття дефіциту потужності енергосистеми
Резерв потужності
потужність, яка за необхідності може бути використана диспетчером для покриття максимуму навантажень
угору С Система енергопостачання (електропостачання, теплопостачання)
сукупність взаємозв’язаних енергоустановок, що здійснюють енергопостачання (електропостачання, теплопостачання) району, міста, підприємства.
Споживачі енергії
суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, які використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж і купівлю
Стрічковий конвеєр
транспортувальна машина безперервної дії з робочим органом у вигляді стрічки. С. к. – один із найбільш поширених типів конвеєрів, служить для переміщення насипних і штучних вантажів у горизонтальній площині або під невеликим кутом до горизонту.
Суб’єкти електроенергетики
суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від їх відомчої приналежності й форм власності, які займаються виробництвом, передачею, постачанням електричної енергії та теплової енергії при централізованому теплопостачанні
угору Т Тариф на електричну й теплову енергію
система цінових ставок (ставок плати за послуги, розцінок тощо), за якими здійснюються розрахунки за електричну й теплову енергію, а також за відповідні послуги.
Теплова електростанція (ТЕС) електростанція, яка перетворює хімічну енергію палива на електричну енергію або електричну енергію і теплову енергію.
Теплоенергетика розділ енергетики, пов'язаний з отриманням, використанням і перетворенням тепла на різні види енергії.
Трансформаторна підстанція електрична підстанція, призначена для перетворення електричної енергії однієї напруги на енергію іншої напруги за допомогою трансформаторів.
угору У Учасники оптового ринку електричної енергії України суб'єкти підприємницької діяльності, які продають і купують електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору
угору Ф Фактичні (звітні) утрати електроенергії різниця між електроенергією, що надійшла в мережу, й електроенергією, відпущеною з мережі, визначувана за даними системи обліку електроенергії.
угору Ц Централізовано-диспетчерське (оперативно технологічне) управління оперативне управління об’єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного й безперервного, із дотриманням вимог енергетичної безпеки постачання електричної енергії споживачам
угору Ш Шахта гірничопромислове підприємство, яке здійснює видобуток корисних копалин підземним способом і відвантаження їх споживачеві або на збагачувальну фабрику. Шахта включає наземні споруди: копри, надшахтні
